|
Свіччине весілля (скорочено)
Іван Кочерга
Драматична поема
|
Дійові особи:
Воєвода Київський. Гільда, його дружина. Каштелян1, князь Ольшанський. Іван Свічка, зброяр. Меланка, дівчина. Шавула, війт Київський. Козеліус, писар. Передерій, сліпий золотар. Чіп, кожум’яка. Коляндра, кравець. Капуста, цехмейстер. Тетяна, бублейниця. Пріся, дівчина. Кмітич, зем’янин звенигородський. Кезгайло, рицар, комендант замка. Рузя, його дружина. Пирхайло, рицар литовський. Флоріан, джура. Козека, осмник 2. Януліс, ловчий воєводин. Ульріка, служниця. Купець перекопський. Купець вірменський. Симеон, Фока — ченці. Балабуха, кушнір. Шпак, бондар. Мелешко, коваль. Три східні невільниці. Городянин з ліхтарем. Дівчина Передерієва. Цехові, міщани, городяни, дівчата, жовніри, осмники, литовські рицарі.
Діється в Києві восени 1506 року.
ДІЯ ПЕРША
VI
З-за брами входить Іван Свічка, молодий, вродливий майстер, і зараз же поривається до Меланки. Цеховики оточують його.
Всі Здоров був, Свічко! Га, нарешті ти! Де ти подівсь? Тут скоїлось таке, Що дихати нема куди цехам!Свічка Добривечір, товариші! Здорові! Що тут таке, Меласю?Меланка О мій любий! Яка ж я рада бачити тебе.
Рух у юрбі. Гомін.
Пріся
Поїхали до замку!2 дівчина Як той пан Дивився на Меласю пильно.Пріся Справді! Все озиравсь, аж поки зник з очей.Свічка Який то пан?Меланка Багато їх було. Верталися юрбою з полювання. Поїхали до замку...Коляндра Ну, тепер На цілу ніч піде бенкетування! Засвітиться весь замок од вогнів, І до зорі дрижатиме Гора Від сурм гучних та від пісень рицарських.Капуста Та гавкання собачого...Свічка І ось, В той самий час, коли там на горі Пани вельможні гучно бенкетують При громі сурм та полум’ї свічок, — Ми в темряві примушені томитись Без світла, в темних хатах, як кроти...Чіп Якби ще так! А то ж працюй на нього, Коли він там гуляє на горі! Ти чув, яку сьогодні воєвода На всі цехи роботу урядив? До Покрови зроби і те, і те, І кожухи, і чоботи, і свити; Сокири, бочки, діжки, казани! А світла, як і перше, не дає! Коли ж тоді робити, будь він проклят! Та доки ж це терпіти!Коляндра Та хоч би Насправді був такий закон про світло! А то ж свавілля, примха воєводи, Щоб гроші брать.Передерій Дванадцять вже років, Як грамоту прислав великий князь, Де скасував безглузду заборону. І світло дав палити вільно всім. А де вона, та грамота? Її Безсоромно загарбав воєвода І сім років тримає під замком Всі наші привілеї, надання І вільності всіх київських міщан.Свічка І сім років безмовне наше місто, І темно скрізь, і сім років нема Ні гулянок, ні зборів цехових... І сім років не чути вечорниць. І сім років не сміють навіть цехи Своїх свічок врочистих засвітить!Передерій Тоді, мені здається, що зі мною Осліпло ціле місто, і нехай Лиш каганці засяють по хатах — То і мої прозріють бідні очі, Що я колись без світла попсував.Капуста Та ще які були чудові очі... А майстер же який славетний був. По всій землі — і в Кракові і в Львові Твої оздоби знали золоті...Передерій Всю душу я вкладав в свої оздоби, До присмерку, до темряви сидів І зір псував над дрібною різьбою... Які мережки з золота кував! І так осліп...Свічка Осліп чудовий майстер, Що свічки був не властен засвітить! І доки ж це терпіти! О, якби Цю грамоту князівськую добути Із замку воєводи. Всі б тоді І каганці і свічі запалили По цілому Подолью! Та невже ж Не доб’ємось ми наших прав законних? Та що законних! Людських наших прав! Ні! Годі вже! Життя не пошкодую, А привілеї наші поверну! А не віддасть добром, то візьмем силою. Об заграву шляхетного їх замку Тоді засвітим наші каганці!Чіп Це справжнє слово. Це по-кожум’яцьки! Я сам ладен хоч зараз засвітить.Коляндра Кому ж і засвітити, як не Свічці, На те ж і Свічка він!Свічка І я це доведу. Хоч головою ляжу, а знайду!Меланка О, не буди страшних примар, мій любий! Навіщо нам те світло, що вночі Світитиме на горе та на згубу, Під дзвін сполоху й брязкання мечів? Тоді нам світло любе, як воно Своє проміння ллє в затишній хаті, Коли сім’я вечеря за столом, Коли дитину колисає мати... Благословенне світло, що верстат Працівника привітно осяває... І прокляте те світло, як горять Всі вулиці од краю і до краю!Свічка Амінь, Меласю, — тільки що ж робить, Коли добром ніхто не дасть нам світла — Його здобути треба — не молить, Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна, Що в боротьбі її не засвітила.Чіп Святі слова!Передерій Амінь.Капуста На віки вічні. Нехай живе громада славна наша, Нехай цвітуть Подольє і Гора.Свічка І вільності всі наші. І нехай Не думає литовський воєвода Зробити з нас челядників своїх!Чіп Не буде так! До війта всі!Всі До ради! Не будемо робити на панів! Хай грамоти поверне й привілеї, Хай світло дасть! До війта!Коляндра Війт іде!Чіп Ага, якраз! Тепер нехай не діжде. 1 Каштелян — сановник, що засідав у польському сеймі. 2 Осмник — дрібний урядовець княжий. |