|
Свіччине весілля (скорочено)
Іван Кочерга
Драматична поема
Нехай не діжде далі нас дурить!Чіп Хай зараз же іде до воєводи, За наші всі вимоги обстає! [...]
ВІДМІНА ДРУГА
Там же через якусь годину.
I
Стемніло. На синьому небі встав блідий молодий місяць. Далекі дівочі співи неначе тануть у вечірньому повітрі. На горі, в замку, засвітились вогники, але в місті скрізь темно, тільки перед брамою Симеона жевріє червона лампадка.
Свічка (тихенько співає) Темна нічка над містом спустилась, Місяць над замком зійшов. Де ж ти, красуне моя, притаїлась, Вийди на поклик мій знов! Стукать не можу, бо зайняті руки — Чашу я з медом приніс. Вийди ж мерщій, не тягни мої муки: Жалить комар мене в ніс. Бджілки злетілись на запах медвяний, Чаша прилипла до рук — Вийди ж скоріше, о друже бажаний, Вийди на тихий мій гук. — Брешеш, нема в тебе меду, мій любий, Бджілка вночі не літа. — В тебе без меду солодкії губи, В мене бджола на вустах!
Тихо відхиляються двері і входить Меланка. Свічка її пригортає до себе й цілує. Обоє сідають на лавці біля хати. Меланка пригорнулась до Свічки, зазирає йому в вічі.
Меланка О любий мій...Свічка О зіронька ясна...Меланка І все ж таки на тебе я сердита, Бо мед у тебе тільки на вустах, А ділом болю завдаєш мені ти І не жалієш серця ти мого...Свічка Та що це ти! Тебе я скривдив, люба?Меланка Навіщо, як метелик на вогонь Ти рвешся до пригоди та до згуби? Нащо тобі те світло? То хіба І в темряві не ясно нам з тобою... Для мене — цілий світ в твоїх очах, Навіщо ж ти шукаєш неспокою? Не любиш ти...Свічка О любий друже мій! Чи не любов од віку пориває Людей на подвиг, на борню, на бій? Отак і я на честь твою жадаю Всі засвітити в Києві вогні!Меланка Боюся я вогнів нічних — вони Моїй душі ворожать тільки горе... (Підводиться) Прощай, мій любий...Свічка О, побудь, не йди...Меланка Не можу, милий... І матуся хвора, І пізно вже...Свічка (цілує її) До завтрього!Меланка Прощай! (Іде в свою хату)Свічка (один) Прощай, чудова дівчино... Тобі Знайду я долю і життя твоє, Як свічку тиху, засвічу і вкрию. (Дивиться на замок) А ти стривай, зловісний княже тьми, Литовський вовче, ти ще нам заплатиш За наші кривди і за світло те, Що з наших хат безсоромно украв (Іде в глибину за Симеона, наспівуючи) Темна нічка над містом спустилась, Місяць над замком зійшов, Де ж ти, красуне моя, притаїлась, Вийди ж на поклик мій знов...
Зникає.
[...]
ДІЯ ТРЕТЯ
Магістратська зала, по-святковому причепурена гірляндами зелені, килимами й кольоровими рушниками. Вздовж брусованих стін — укриті килимами лави, праворуч, у глибині, довгий стіл, заставлений жбанами з медом і стравою. Просто посередині широкі вхідні двері. Час перед осіннім вечором.
I
Тихо й урочисто, в півтемряві увіходять одна по одній стрункі групи цехів — кожен із своєю корогвою і з шістьма великими зеленими свічками — гордістю кожного цеху. На корогвах гаптовані шовком і золотом емблеми відповідного ремества: черевик, ножиці, стріла, риба і т. ін. Всіх 12 цехів — кравці, шевці, золотарі, ткачі, кушніри, зброярі, ковалі, хлібниці й перекупки, рибалки, теслярі, кожум’яки й бондарі. Тихо, в порядку розміщуються цехи обабіч в палаті. Капуста, Передерій, Чіп, Коляндра керують місцями. Передерій з своєю дівчинкою.
Тим часом вже зовсім стемніло, але ніде не світиться жодний вогник.
Передерій (урочисто) Чи всі вже тут?Всі Всі, всі, на добрий час!Передерій Чи всі свої?Всі Свої! Чужих нема!Передерій Чи всі брати?Всі Брати всі до одного На все життя, до праці й до меча! І зрадників немає серед нас!Передерій На добрий час! То слухайте ж, кияни, То слухайте ж, брати всі цехові, Кравці, шевці, золотарі, рибалки, Ткачі, зброярські цехи, ковалі, Перекупки, хлібниці, теслярі, Кушніри, бондарі та кожум’яки, Мужі громадські, славні і міцні! Ви знаєте, що Свічка, брат наш славний, Здобув для нас князівський привілей, Здобув нам світло — і сьогодні ми Розсіємо нарешті сум нічний.Всі Хай буде світло! Слава! Слава Свічці!Передерій Хай буде світло! Браття дорогі, Ви знаєте, що я один між вас, Хто цих свічок жаданих не побачить. Та що з того... Чи не моя ж душа За світло це безмірно вболівала І перемоги нашої ждала. А через те дозвольте і мені Сьогодні тут порадуватись з вами — Хоч не очима — серцем щирим я Цю радісну хвилину зрозумію.Капуста Ти більш нас всіх за світло потерпів, То і тепер громада ухвалила, Щоб з рук твоїх ми світло прийняли.Всі Ти батько наш! Ти світло засвіти!Передерій Спасибі ж вам, товариші-брати. Для мене ця пошана найдорожча. Хай буде світло. І на перший раз Засвітимо звичаєм стародавнім Славетні наші свічі цехові. І вперше їх засвітимо врочисто Отут на святі миру та життя, На честь весілля Свічки, що сьогодні З Меланкою своєю одруживсь.Всі Хай буде так! На честь Меланки й Свічки Ми цехові засвітимо свічки!Передерій На добрий час! Товариші-брати! Не без борні дістанеться нам світло, Готові ж будьмо боронить його.Всі Грудьми й мечем — од вітру і людей Клянемся наше світло боронить!Передерій Товариші! Ні в Свічки, ні в Меланки Нема батьків, і молодих тепер Благословить і стріне товариство: Капуста — наш цехмейстер найстаріший — Й бублейниця Тетяна — за батьків. Товариші-брати, отут у шафі Горить одна, укрита поки свічка. Як тільки будуть близько молоді, Я гасло дам, і, як один, тоді Ми всі свічки засвітимо врочисто.Всі Гаразд! На славу Свічки! Хай живе Одважний наш зброяр і майстер Свічка? Цехмейстером його! Цехмейстром! Та що цехмейстром! Війтом! Правда, війтом! Хто ж, як не він, гідніший війтом бути! Чи не Шавула ж, зрадник, боягуз! Шавулу геть! Хай Свічка буде війтом!Коляндра Стривайте! Тихо! Хтось чужий іде. [...] |