Григорій Сковорода

Реферат

Творчість Григорія Савича Сковороди посідає визначне місце в історії розвитку художньої літератури, філософської та педагогічної думки на Україні. Як видатний гуманіст і просвітитель, письменник гнівно таврував тогочасну суспільну систему, обстоював права трудового народу на свободу і всебічний розвиток. Його художньо-мистецька спадщина відіграла помітну роль у становленні і розвитку нової української літератури.

Сковорода намагався дати відповідь на гострі проблеми часу, зокрема прагнув дати обриси нового, справедливого суспільства, справжньої людини. Він намагався проторувати шлях до матеріалістичного світогляду, до нових відносин між людьми, заснованих на рівності, свободі, братерстві. У багатьох своїх творах Сковорода викриває хижацькі закони тодішнього експлуататорського світу, показує нелюдське обличчя панівних класів, закликає до знищення гноблення людини людиною. Сковорода вірив у силу людського розуму, досвіду, праці, засуджував феодально-кріпосницькі порядки, релігійно-церковні забобони тощо.

Г. С. Сковорода народився 3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 р. в родині малоземельного козака Лубенського полку в селі Чорнухи на Полтавщині. Обдарований від природи, хлопець жадібно тягнувся до книг і різних наук. У 1738 р. шістнадцятирічний юнак вступає до Києво-Могилянської академії, де навчається два роки. 1742 р. Сковороду, що мав гарний голос, було взято до придворної капели цариці Єлизавети в Петербург, але влітку 1744 р. він знову повертається до Києва і продовжує навчання в академії. Київський архієрей мав намір висвятити Г. Сковороду в духовний сан, та майбутній письменник зумів ухилитися від цього, оскільки церковна служба не приваблювала його.

В 1750 р. в складі російської місії Г. Сковорода їде в Угорщину. Разом з місією він побував у Польщі, Австрії, Словаччині та Північній Італії.