Літо на Десні

Микола Вінграновський

— Поїхали — довезуть! — кажу я чаплям і окликаю кума.

Замість кума з намета висовується його нога, каже: не буди! — і ховається знов.

— Ви не бачили Борі? — запитує мене молода особа у фіолетовому купальнику, з віддутими губами і з зачіскою «приходь до мене у печеру».

— Бачив, — відповідаю я, — от тільки не знаю, який він із себе.

— Всі ви однакові! — кажуть чорні від ожини віддуті губи. — Зсадив мене, паразит, на берег, ще вчора ввечері зсадив, розклав вогонь, а сам, каже, поїду на той берег по черв’яки!.. У вас гребінець є?

— Є, — кажу я мадам і дістаю з намета алюмінієвого гребінця.

— Я йому цього ніколи не прошу! Ніколи! — холодною сизою рукою вона бере гребінця і йде до Десни розчісуватись, її зачіска «приходь до мене у печеру» нахилилася над водою, як розпущений жовтий парашут.

— Дайте мені закурить, бо в мене від оцієї проклятої ожини вже язик, як мій купальник, бачите який. — Вона показала мені свого чорно-фіолетового язика. Блисни з нього блискавка і загрими грім — гроза, якої не бачив світ.

— У вас у наметі хтось є?

— Є.

— Нічого. Я ляжу. Ви що, не бачите, як я тремчу? Тільки не будіть мене!

— А як же Боря? З’явиться раптом Боря?

— Він мене, паразит, покинув. Висадив і покинув. Усі ви однакові! Я убила б його або задушила! — «Приходь до мене у печеру» фіолетово впірнає в намет.

Коником попирхує з палатки син, тоненько підспівує йому «приходь до мене у печеру», двоє «дикунів» спинами до мене від своєї халабуди жують картоплю і зиркають через плече: чи піду я до озерця?

В озерці, якраз навпроти того берега, де живе лисиця, у нас із кумом під жовтими ліліями лежить верша — звечора кум накидав у вершу макухи, і на ранок один-два мильногубих линки — в ній. Ці ж двоє «дикунів» не можуть жити, аби чого не вкрасти: я зранку на озерце до верші, — кум з кумою відпочивають, — так вони вже у нашому погребі: брали, правда, не багато — одну-дві консерви чи баночку майонезу. Вчора кум вибатькував їх і сказав, що ви такі ж самі «дикуни», як і ми, а ще раз застану біля нашого погреба — забудете, звідки ноги ростуть. Мало вам на дурничку колгоспної картоплі.

«Дикуни» пускалися з кумом у розбалакування і про те, і про се, діло доходило до японських магнітофонів, але кум стояв на своєму, казав, що повідриває їм ноги, і йшов у намет до куми. Як би зараз мені та пригодився біля нашого погреба отой собачка! Останнього разу, цієї весни, коли я летів з БАМу, з Якутії, в радгоспі «Первомайському» продимлена і легенька, як соснова стружка, якутка, коли почула, що я з України, благала: ну хоч оцього собачку на згадку візьміть... Її чоловік у сорок третьому шостого листопада загинув під Києвом, коли наші брали назад Дніпро... Вона була сліпа, і з її очей по сивих зморшках текли сльози. Цуцик теж був сліпий, йому не минуло тижня, і з його рота пахло пряженим соняшниковим насінням, та й мати його стуманілими від важкого передчуття очима просила мене, щоб я не забирав її грудного синочка...

Я гукнув кума. На цей раз з кумової палатки висунулось дві ноги, кумова і куми, полоскотали пальцями пісок, сказали мені — не будіть! — і сховалися знову.

Найнайнай, ну, якби це сказати, найхолодніше впірнати в холодну придонну воду, пекучу озерну джерельну воду за вершею, коли з твого тіла не вийшов луговий сінокісний літній сон. Жовті озерні лілії помічають тебе ще від намета, а ті, між якими ти зараз впірнеш за вершею, жовто темніють від страху, а сині бабки на них, і синя бабка ота кабанова, не досушивши з ночі крила, зриваються і мерехтять. Маня з жовтою кульбабою в губах з того лисячого боку озера дивиться на тебе і стоїть. Чайки верещать. Водяні жуки — хто куди. Молоді невибігані деркаченята вишустуються з лози і — подалі від дому. Одна лиш лисиця у звіробої під грушкою зі старого берега облизується і грає малиновими єхидними очима: так-так, придурчику двоногий і цивілізований, лякай їх усіх, хай бояться тебе та швидше впірнай по вершу, та витягай вершу на берег, вибирай з неї рибу і мені, добрий, кинь у траву під лозу пару окуньчиків, бо ти знаєш, що у мене діти малі і їм ще цицьки треба!.. Проси хто інший — зробив би навпаки, але раз просить лисиця — пірнаю...

Водяна дрібнолиста кропивка по-морозячому покусує шию, тугі гадючі тіла обмулених лілій липко в’ються по моєму тілу, відштовхую їх руками, вода холоднішає, вже скоро й дно, джерела б’ють знизу в обличчя. Де ж верша? Вершо, де ти? Мац рукою туди, мац другою сюди, — нема верші, і повітря нема, треба випірнати нагору, бо задихнуся, вже задихаюсь! — перевертаюсь ногами, як гумові і темні і в’юнкі зашморги лілій обплітають мене по ногах і руках і за шию, обплели, тримають посинілого, синього вже тримають...

Усі ясно і твердо живущі на небі і на землі — жайворонки, хмари, Маня, лисиця і ще хтось, побачивши моє живе буро-синє обличчя поміж вінценосними ліліями, — посміхаються...

Скільки води може вилитися з нахлебтаної людини, щоб на березі затопила приозерні голубенькі незабудки і впала на них під лозу на свою ж таки кимось випотрошену голісіньку вершу?.. Так що не буде тобі сьогодні, лисичко, рибки, лови сама!

Тим часом з намету вирачковує ошелешений мій малий, і наполохані його очі стрибають по Десні і пісках, на луг, на копицю, на небо, рот відкритий, язик на губі, темною голівкою — таким собі кавунчиком-туманцем — і туди, і сюди, — батька нема, пропав десь батько! Лишився на світі сам! Але малий ще не вірить, зазирає в намет, як — паразит! — саме кричить уві сні «Приходь до мене у печеру», і вже тоді мій малий дає дьору!.. На стежку під ожиною саме виповзла погрітися вужиха з вуженятами, підставили під сонечко свої слинькуваті очі, як мій малий з розгону наступив вужисі на хвоста, зойкнув і остовпів. Вужиха з вуженятами кинулася від нього в ожину, а мій малий ще стояв з відкритим ротом, наче проковтнув гарячу з вогню картоплину.

«Не бійтеся! — сміялася вужиха до вуженят. — Це син отого, що на копиці ночує».

«А як він нас поїсть?» — перешіптувались скручені вертутами вуженята.

«Не поїсть. Він — не лисиця. Вони їдять консерви».

Моїм малим перекрутило на стежці, і він подріботів до намету. Та треба ж було, щоб цієї миті стежку перебігало двоє голопузих деркаченят, а з-поза нашого намету знялася чапля і скинула йому на плече свій сніданок, аж ляснуло йому по плечу. Малий присів. А далі — звідкільсь узялась оса і, нанюхавши з рота запах солодкого і золотого Маниного молока, засурмила перед його ротом ближче і ближче до язика...

— Д-д-д-д... — дидикав у мене на грудях славний продовжувач нашого роду, майбутній мер земних і небесних благ, цар природи, підкорювач космосу і прочая. — У днашому днаметі дхтось?

— Ну чого ти злякався, дурачок? Це чужа тьотя прийшла сьогодні до нас, заблудилася і попросилася переночувати. Вона передрімає, встане і піде.

— А д’як не двстане і дне піде?

— Ми ось з дтобою дзараз днаберемо з дпогреба дцибулі та дкропу, дгарненько дперемиємо у Десні та й дбудемо дготувати дсніданок, — вже задидикав і я.

Десна мила цибулю і кріп, наче зроду-віку вона те й робила, що мила цибулю та кріп. Скісна деснянська вода витьохкувала та щебетала в темно-зелених цибухах, приплюскувала кріп до руки, заплітала цибулю в кріп, брала їх, зелених, на губи — тільки що не просила солі.

Наша сіль у торбинці була захована від дощу в наметі, і я, делікатно покашлюючи в кулак, зупинився перед наметом. Покашляв голосніше, вже не в кулак, тихо привідкрив поліг — від «Приходь до мене у печеру» в наметі на матраці було порожнє місце...

«Дикуни» ходили по березі на руках, зводячи і розводячи в синьому небі іржаві від загару ноги, і їхні набухлі, перевернуті над піском голови співчували мені, невдасі:

— І малий його зранку реве невідомо чому, і кадра сама прибилася, лягла у палатці, полежала — і нема: от уже як не везе чоловікові, то не везе!..

Від стійбища «дикунів» тягло коричневим духом смажених линків, і цієї ночі біля нашої ями-погреба пісок не топтав ніхто. У Соколівці підняли гвалт собаки, та такий, наче хто їхню рідну Соколівку бив, душив, палив і завойовував. Собачі, віддані до останнього подиху невмирущі голоси закрутилися таким невідпорним смерчем — куди там уболівальникам стадіону Маракана! Собаки стояли за свою безлюдну літню Соколівку на смерть, скреготіли розпеченими ланцюгами, кожну хату держали за поріг зубами і не віддавали невидимим мені з лугу ворогам. Лисиці забило дух: над Соколівкою в небо злетіли кури! І саме такенькі, яких лисиця найбільше любила: білі, невеличкі, майже без кісточок, ніжнесенькі соколівські кури — Соколівка держала тільки білих яйценосних курочок, бо недалечко ж Київ! Лисиця ладна була вже кинутися курам на допомогу, захищаючи їх до останньої пір’їночки, як з розбурханої Соколівки на білу піскову дорогу на повному галопі викотилося два циганські вози-халабуди. На кожному возі стояло по чорному циганові, і, чорно поганяючи своїх навчених коней, білою пісковою дорогою вони тарабанили вниз, на луг, де на лоні жовтеньких кульбабок паслася бочкастенька Маня.

Маня підвела на вози свої чисті від роси голубі непорочні очі, кліпнула довгими, зроду не фарбованими віями, приглушила хвостом на своєму вигинистому боці молоденького ґедзика, хотіла було прилягти на квітчасте виткиво лугу і слухати, як у ній ніжно народжується молоко, як отой задній циганський віз-халабуда зупинився, і з голубим, як Манині очі, відерцем з возу сплигнула молоденька, як Маня, циганочка.

— Мань-мань-мань! — оглядаючись на Десну, на луги і на Соколівку, неголосно, але ясно заговорила до Мані циганочка, і не встигла Маня ще раз кліпнути своїми довгими, зроду не фарбованими віями, як циганочка підставила під Маню своє голубе, як Манині очі, відерце, і Маня вже вдруге за сьогоднішній день тремко відчула, що з неї тече молоко.

Глухим далеким собачим громом догримувала Соколівка, спускалися з небес на рідну землю кури, окрім тих, що вже ніколи не заплачуть і не злетять з циганських возів-халабуд і не знесуть своїх золотих яєчок, які так полюбляв недалечкий Київ.

Милуючись золотим рідним промінням рідного сонця і жовтими пахучими сонечками рідних кульбаб, Маня, мов зачарована, стояла і слухала, як спритні і тугі пальці циганочки доять в голубе відерце її туге молоко, і захотілося Мані, вперше в житті захотілося, піти з циганами, з оцими вільними і незалежними людьми бодай на край світу, слугувати їм вірою і правдою, усім, що вона має в собі найдорожчого, — молоком... Та не судилося Мані стати вірною помічницею циган, ділити з ними їхнє неспокійне і тривожне мандрівне життя, — доля її судила інакше: з передка халабуди-воза щось каркнув чорний циган, і не встигла Маня й кліпнути своїми довгими, зроду не фарбованими віями, як квітчаста, як луг, циганочка з голубим, як Манині очі, відерцем опинилась на возі і циган ударив по конях: з глибини притуманеного лугу, торохкочучи порожніми бочками, стоячи в передку, гнав Валентином, грізно блискаючи зайчиками, з батогом в одній і з косою в другій руці Семен Семенович Запоточний — мер корів, коней, курей, кролів і прочая!..