Літо на Десні

Микола Вінграновський

— Хай живуть зелені окуляри для корів! І не розбиваються! — вигукнув я.

— Хай живуть і не розбиваються! — підхопив Семен Семенович і, помовчавши, знову заговорив. — А може, ви, той, Олексійовичу, ще лишитесь на день-два? Я саме мед качати зібрався. О, я знаєте що, я вам за Валентина бідон свіжого меду дам і півмішка в мене є сушених білих грибів на додачу.

Я похитав головою, встав і пішов до намету. Вільна Десна з-за моєї спини сірим світлом влилась у намет, і в її сірому світлі комарі як слід і до путгя роздивились «Приходь до мене у печеру», обнялися над нею крильми і завели таку пісню во славу її довгому тілу, що намет мій забринів.

«Приходь...» лежала, як і лежала, і мій сонний малий розвацькував пальчиком її ожинові віддуті вазелінові губи.

— У тій кишеньці, де вазелін, візьміть від комарів мастило, «Тайга» називається. Присвітить?

— Я вже тим мастилом не тільки мастилася, а й пила вперемішку зі згущонкою...

— Там у мене в головах під стіною матроська тільняшка лежить, одягніть, бо на ніч з Десни тягне.

«Приходь...» сказала:

— Беріть мед і гриби, не видумуйте і не мучте чоловіка. Ви що, з усіма так балакаєте?

— Як?

— Ну, як про коня, що буде іржати з п’ятого поверху?

— А що тут такого: схоче поірже, а не схоче, як схоче, — сказав я «Приходь...». — Вкривайтесь, тут є чим вкритись.

Сонна покусана рука мого малого сповзла з її вазелінових губ і обняла за шию.

— Ви гляньте, що він виробляє. Ще задушить.

— Це він так, нарошне. Весь в тата.

«Приходь...» притисла підборіддям малому руку.

— У вас щось шерстяне є? Покладіть на поріг, щоб гадюка не влізла.

Я скинув джемпер, намацав у нетерплячій комарячій пісні поріг, обкутав його джемпером, сказав «Приходь...» на добраніч, дякую за увагу і вийшов до Семена Семеновича.

Семена Семеновича не було. Десь він пішов. На нашому картярському матраці жевріла молода роса, в кумовім наметі за погребом було, як завжди, тихо і мирно, намет дихав. Від «дикунів» на цей раз пахло смалятиною, скреготливими ножицями над вогнем вони один одному підстригали бороди і сміялися, бо їм було весело. Малиновими зблисками на хвостах пригальмовували на Київ літаки. У принишклому тьмяно-сизому лузі якоюсь невідомою мені дорогою на машинах вибирались під гору соколівські косарі. Я підкинув у вогнище мокрих вербових дров і пішов до копички. Моя копичка вночі ставала більшою, і вищим став розпутаний на ніч Семеном Семеновичем Валентин. Він хрипко дихав і крізь зуби не то стогнав, не то сміявся. Наче він з кимось боровся. Задніми ногами Валентин впирався в луг, передніми чеберяв у низьких соколівських зорях, а темною своєю безталанною головою бився об копичку. Я підійшов ближче: на голові у Валентина сиділа наша з кумом верша. Перелякані Валентинові мушки з плачем пересіли на мене, думаючи, що я — Семен Семенович.

Лисиця ж тим часом з чорного пругу деснянського берега своїми жовто-білими нічними очима через луг дивилася на Валентина і сміялася дітям: «І не пришелепкуватий? І є в нього розум? Зрадів, що розпутали, давай бігти у темінь там, де ми бліх топили. Вскочив мордою у вершу, а тепер стогне. Стогни-стогни, а ми підемо по ковбасу».

Лисиця підстрибнула і в зоряній теміні зловила отого Семена Семеновичевого жука, що змерз у верболозі і летів у Соколівку погрітися; вона зловила його, важкопузого, подержала в зубах, підкинула до зір над собою, діти пороззявляли писки, жук упав і схрумкотів на зубах у мами.

«Ви навіть жука спіймати не вмієте! Знайте: на осінь порозганяю. Живіть самі. Оце ще підемо по ковбасу, а на осінь драла від мене хто куди, бо я від вас або здохну, або ж подамся в монахині в зоопарк у Київ... По ковбасу підповзаємо так: всі вчотирьох, я перша, обминаємо «дикунів», «дикунів» нам не треба, картоплею давляться хай самі, підповзаємо до кумового намета, до кума, до того, що п’яти з намету стирчать, і залягаємо. Залягли. Подивились туди-сюди. Оглянулись, чи ззаду ніхто не йде і не пахне. Подивилися на копичку, той, що на копичці — там, вершу з Валентина зняв, сьорбає з копички носом — накупався в ліліях зранку, сьорбаєш? — сьорбай. Дама твоя в наметі, нікуди не дінеться, спить, вона так спить, як я курей бачу — дивиться. Десна як Десна — біжить. Пугачова вночі — де-не-де. Час пісні пройшов. Настав час пісенної ночі. Лежимо. Я перша: дзяв! — і мовчу. Тоді знову: дзяв! І тоді ви за мною тоненько: дзяв-дзяв! І знов — мовк. Мовчок». — «Лисичко, — прошепоче кум до куми, -— місяцю наш медовий, моє дороге лисенятко...». — «Дзяв, мій дорогий. Яке щастя! Ні Крим, ні Сочі, ні Одеса...». І як тільки кума скаже «ні Крим, ні Сочі, ні Одеса», ми ще лежимо і мовчимо, але будьмо напоготові. А вже тоді, як почуємо від куми «ох-ох» — на лапи! Кум, а за ним і кума вийдуть з намета, обнімуться, білі, і — в Десну. А ми — в намет. У наметі за матрацом у кума лежать ковбаси. По палиці в зуби і — на добраніч...»

У лузі хтось темно кашлянув, збудив своїм кашлем ще когось темного, і той, розбуджений, темний, спитав: «Чо?»

— А нічо, — відказав третій хтось з невидимих дальніх озер, де вдень косили косарі.

«Чо-чо-чо», — зачокало лугом і пішло на розмову.

«Човник...»

«Чоботи...»

«Чоботята...»

«Чіп...»

«Чистісінька...»

«Чирок...»

«Качечка...»

На «качечці» стихло. Луг розплющував і підводив до зір свої повільні росяні очі. На нашому з лисицею озерці чутно скидалася риба, і чайки на гніздах на своїх дітях, схвильовані і нагріті їхнім дихом, схилялися з гнізд і прихапцем скльовували росу.

— Це кашляли, Семеновичу, часом не ви?

— Я. А що?

— Та нічого. Чую, хтось іде й кашляє.

— Це я. Я кашлянув спеціально для вас, щоб ви почули. Дай, думаю, кашляну, може, думаю, чоловік задрімав, то почує, що я кашляю.

Триповерхові брови Семена Семеновича росли і світилися з темного лугу.

— Де ви ділись?

— Нікуди я не дівався. Відвів Маню додому, дав собаці і курям їсти на цілий день — та й усе. Комбайн мій стоїть, жде команди. Іду, кашляю.

— А що це у вас на спині?

— Мішок. А що?

— Та нічого.

— А я хіба що ж, я так само кажу, що нічого. Ви, Олексійовичу, тільки з мене допрос не знімайте: що та що. Несу мішок і в руці бідончик для малого — що ж іще? Сальця взяв, часничину. Хліба не брав, у вас київський є чи вже нема?

— Є.

— О. Ми ж то з вами сьогодні не вечеряли?

— Наче ви не знаєте.

— Тоді — можна до вас у хату? Драстуйте.

— Заходьте.

Семен Семенович, блискаючи місячними зайчиками, втелющив мішок на копичку, ліг біля мене, впав на мішок головою і сказав:

— Знаєте, що я вам приніс взамін за Валентина?

— Не знаю.

— Вгадайте. До трьох раз. — Семен Семенович, мер і того і сього, блаженно дихав.

— Гриби і мед відпадають?

— Гриби і мед відпадають. Гриби і мед — це гостинець, це — саме собою. Вгадуйте. Тільки не прошибіть.

— Вгадую: не вгадав. Раз.

— Разом тут не обійдешся.

— Кожух.

— Кожух Валентина не стоїть. Беріть вище.

— Тоді як?

— Вгадуйте.

— Не вгадаю.

— Замок рейхстагівський із Берліна я вам приніс! Дивіться: бронзовий, сім з половиною кілограмів. Я тоді був молодий і дурний. Взяли ми Берлін, Гітлер — у пекло, пекло його не приймає, наші хлопці розписуються на стінах, а я, замість того щоб і собі розписатися для історії, примітив оцей замок. Бачу: висить. Рейхстагові капут, а замок висить. Я його зняв, у вєщмішок, і гайда додому. Приїхав додому, а вдома хати нема. Попіл, я і замок з рейхстагу. Сім з половиною. Бронзовий. Тоді я, не довго думаючи, нарізав у березі лози, сплів з лози хату, обмазав глиною, почепив його на тимчасові двері, а моя, теперішня манікюрниця, сміється: не лякай цим бронзовим опудалом людей. І справді. Перечепив я цей замок на уборну. Так він у мене на уборні і висів, як на сьогоднішній год, то довгенько. А тоді я думаю: замок історичний, а ти його на уборні держиш. Хочте не хочте, Олексійовичу, а цей замок я дарю вам. У вас дача є?

З лугу, з туману підійшов розпутаний Валентин, задер голову і став дивитися на нас, на копичку. Де він був, де дибала його душа — Валентин прийшов у тумані ввесь і дихав туманом, туманом сивіла кожна його волосинка — Валентин стояв над чоботом, «на попа» за возом.

— Чуєте, Олексійовичу, як дзюрчить? Прямо в чобіт. Інтересно, надзюрить повен чи тільки до половини?

Валентин надзюрив чобіт по вінця, і, коли перестав, Семен Семенович сказав:

— А при мені він стільки води не пив зроду. Що то у нього новий хазяїн! А хазяїнові можна і в чобіт. Отак усе...

...Ми підпливали до Києва. Помітивши нас, Київ задзвонив у всі свої золоті дзвони. Причалили. «Приходь до мене у печеру» зняла тільняшку, прикрила нею сонного малого, сказала:

— Дякую, що підвезли. Дякую за увагу, — із якогось сильного великого розгону відштовхнулася від мене своїми темними віддутими ожиновими губами.