Козидра

Євген Гуцало

Почуте чомусь не здається нісенітницею, а правдою, хоч Козидра весь час і всміхається лукаво.

— Нагадався за сім миль, назад подивився, а у коня, як на сміх, лиш перед лишився. Давай тоді йому зад з верби підправляти. Як підправив, та й заліг на годинку спати. А кінь ходить по траві, і перед пасеться, а зад росте та й росте, аж до неба пнеться. А для моїх шпаченят того було й треба — додряпались по вербі до самого неба. Прокинувся — до шпаків! Та де вже до ката!.. Аж на небі половив мої шпаченята... Повертаю до верби! А верба й пропала, бо коняка напаслась та й, знать, побрикала.

Козидра, хитро мружачись, розказує так, наче все це відбувалось насправді з ним, і нам чомусь віриться, що таки відбувалось. Не тепер, звісно, а значно раніше, ще ген-ген до війни, в тому світі, в який і не зазирнеш.

— Щастя тільки, що святі не горшки ліпили, але якось на той час гречку молотили. Розказав я їм біду, випросив полови, та з полови ізсукав мотуз прездоровий. Вп’яв до неба — та й униз! Мені й горя мало! Аж донизу за сім миль мотуза не стало. Згори й кажуть, що скачи! Але я не хочу, що вгорі собі урву, то внизу надточу. І спускаюсь собі вниз, мало й остається, ще б урвати кілька раз, а мотуз не рветься.

І так чомусь кортить, щоб не обривалась Оврамова розповідь, як отой мотуз. Ось які, виявляється, є чудеса на світі, ось які дивовижні люди й дивовижні пригоди з ними трапляються.

— І висів я кілька літ, мамина дитина, і висохла, як дупло, моя середина. А рій якось пролітав, та туди й забрався, наніс меду, щільників, розхазяювався. Наніс меду кілька пуд, ну його з бідою! Мотуз рветься — я в багно чуть не з головою. А тут якось по багні і качка ходила, на чуприну набрела, гніздо собі звила...

Вже череда перебрела, малинове сонце зотліває жаром при обрії, додому пора, а хіба можна звестись із шпоришу, відірватись від Оврамової розповіді!

— Ото я уже підріс, літ десяток було. Дід ходив ще без штанців, батька ще й не було. То, бувало, коли хто в гості запрошає, то дід сяде на полу та мене питає: «А хто, — каже,— підвіз нас?» То я його гладжу: «Та хто б, діду, не пішов, все то їдно, — кажу. — Або я туди піду, а ви сидіть, діду. Або ви собі сидіть, а я туди піду». А зимою холодно, нічим затопити, то й питається дідунь: «Що, — каже, — робити?» — «А що ж, — кажу, — тра комусь їхати в дубину!» Та, бувало, й каже дід: «Хто ж поїде, сину?» То я й кажу: «Хоч сидіть, а я не поїду, хоч посиджу я за вас, а ви їдьте, діду!»

Давно минув той час, коли слухав я біля криниці Оврама Козидру. Давно вже знаю, який письменник за народними переказами склав чудернацькі, подиву гідні, байки. Проте чомусь і нині хотілося б вірити, що всі ті пригоди не вигадані, а справді відбувались, і не з кимось, а саме з нашим Козидрою...

Від нього завжди пахло деревом, стружкою, тирсою.

Всяке теслярське причандалля було розкидане в шопі, в сінях, у хаті. Козидра не цурався ні корито для свині збити, ні ночви зладнати, проте, мабуть, найдужче любив стругати ложки й виготовляти люльки.

З його ясеневих чи березових ложок їло чи не всеньке село, їли й сусідні села. Коли в ложку, вистругану й розцяцьковану його руками, набереш страви, то гаряча здавалась іще гарячішою, а пахуча іще пахучішою, гарбузова каша солодшою, а рибна юшка духмянішою й перчистішою.

Це вже пізніше люди стали переходити на залізні ложки, в магазинах куплені. Й навіть вигоди знаходили в залізних — мовляв, залізні в роті не деруть, а дерев’яні, викришившись чи надщербившись, і в роті деруть, і заїди від них бувають. Що ж, комусь охота весь час цілувати залізо, але справжні їдці, що вміють скласти ціну страві, так само вміють скласти ціну й дерев’яній ложці. Отій, що березою чи ясеном пахне, отій, що в квітчастих візерунках, які веселять око й душу під час швидкого сніданку, чи неквапливого обіду, чи спокійної вечері.

А ще вмів і любив Козидра виточувати люльки. Розказували, багато людей у селі до війни курило з його люльок. І, прихопивши з собою домашньої махорки в кисети й торбинки-шнурівки, подались із тими люльками на війну. Й так само, як у боях наклали головами найзавзятіші курці, заснули разом із ними дерев’яні Козидрині люльки, вже ніхто не натовче їх свіжим тютюном, уже ніколи не посотається з них паморочливий синій димок...

А по війні вже не було кому курити з них. Ще якийсь дід і смалив, але хіба тих дідів багато вціліло? А парубчаки, що пережили воєнну веремію, що в колгоспі орали на биках, чадили самокрутками, їм ті люльки за дивовижу здавались. Та й взагалі чоловіки стали переходити на куповані цигарки, а коли траплялась махорка, то загортали її в клапоть газети — хутко, мороки ніякої.

Козидра любив роздавати свої люльки. І пам’ять його цупко тримала, мабуть, кожного, кому дарував свій виріб; міг згадати — влітку це сталось чи взимку, і як той чоловік був зодягнутий, і хто ще при тій нагоді трапився. Міг упізнати свою люльку й тоді, коли переходила від одного хазяїна до іншого. Доля виготовленої його руками люльки була така сама цікава, мовби когось із родичів, і коли, бувало, Козидрі говорили, що люлька загубилась, то обіцяв подарувати — й дарував — нову, але та, загублена, чомусь не забувалась.

А ще Оврам був неабиякий мастак до макогонів, рублів, качалок, коцюбок — теше, струже, точить. Його коцюбки багато жару вигорнули з печей, його качалки та рублі хіба ж одну сорочку чи штани випрасували, його макогони і маку чимало натерли, й по чоловічих плечах погуляли, бо жінка в досаді чи гніві здатна той макогон обернути на найгрізнішу зброю!

Всі знали Козидру за майстра, яких не багато і водилось у селі і яких тепер, на жаль, трапляється все менше й менше...

До Козидри подеколи навідуються син чи невістка. Григір, буває, привезе батькові дерева, щоб мав із чого оті макогони й коцюби виготовляти, а то палива підкине — соломи чи торфу. А Катря, навинувшись, підмете в хаті та сінях, долівку змастить, у печі випалить та якогось кулешу зготує. Оврамове шмаття-манаття пере в себе, а сюди вже випрасуване приносить.

Козидра любить, коли навідується невістка. Тоді перевдягається в свіжу сорочку, натягає чорного рубчика ледь поношені штани, розчісує старим роговим гребінцем посіченого, схожого на кострицю, чуба. Сяде на лаві й стежить, як моторна невістка сквапно порається.

— Коли надумаєте перебиратись до нас? — уже вкотре затіває Катря ту саму балачку.

Козидра ледь усміхається круглими, світлими, мов голубині яйця, очима.

— Хату продали б, а самі сиділи біля внуків, не доводилося б мені вештатись сюди-туди. А то люди й не знають, хто кого цурається: ви нас чи ми вас.

— Сам себе обійду, попораю, — відказує свекор.

А коли на колгоспному корівнику чи в полі хтось із дядьків заведе річ про батька-самітника, що бобилює на горбку, Григір відказує:

— Не годен батько без свого гнізда, як ото равлик не годен без своєї шкаралупки. А якось мені таке сказав: от задумаю бабу привести собі, то куди приведу? У твою, каже, хату до онуків не піде.

— Хай би в прийми пристав.

— В прийми й дрючком не приохотиш, вдача не та, хазяїн.

Вдача в Козидри, мабуть, і справді не та. Бо, розказують, на своєму віку побував і в приймах у сусідньому селі. Отак узяв знаменитого свого велосипеда за криві роги, до тих рогів та до багажної каретки припасував такі-сякі пожитки і, щебечучи веселим дзвоником, подався. А за якийсь тиждень і назад у село повернувся, так само притримуючи велосипеда за роги, але вже без металевого щебету.

І вже не від самого Козидри, а від людей довідалися син із невісткою, що їхній батько приставав у прийми до баби в сусідньому селі. Що вже на другий чи на третій день почав прохати, аби перебиралась жити до нього. А що баба не захотіла розлучатись із своєю господою й що Козидра не знаходив собі місця в чужій, то так і розбили новенького, ненадійного глека.

Якось Григір мав необережність запитати в батька:

— Може, вам напитати молодицю? Тепер чоловічі штани в пошанівку, то й торгуватись довго не довелося б.

— Як тра буде, сам надибаю, — розгнівався батько. — Бач, він мені телицю на налигачі приведе, ще й упне біля тину!

— То шукайте самі собі телицю, — буркнув син.

Окрім Григора, мав Максима, старшого сина. Обох брали на війну, тільки ж одному не пощастило вернутись.

Підхопило Максима холодним вітром, як підхоплює листок вишневий, закрутило у вирі. Хоч би тобі чутка дійшла від нього впродовж війни, хоч би рядочок писаний! Усяке думалось, а найдужче кортіло вірити, що живий.

І вже в сорок четвертому, коли сплюндроване Ведмеже Вушко звільнилось від німця, пришкандибав на дерев’янці чоловік їхній сільський, служив разом із Максимом. Поліг той у страшному пеклі під селом Квітки, де німців було багато потовчено, але й наших солдатських голів удосталь намолочено. Ось шинеля оця вціліла від нього, то візьміть, Овраме, знадобиться.

Відтоді в хаті запахло солдатською суконною шинелею.

Спершу, згорнута, лежала на тапчані. Далі почепив її Козидра на жердку, на якій під стелею висів усілякий одяг. Шинеля розпростерла поли, як застиглі крила, мовби на тих застиглих крилах поривалась у далекий світ, із якого оце залетіла в тісну хатину. Може, почувалась птахою, що прагне прилучитись до свого пташиного гурту, що зараз ширяє по жорстоких велелюддях?

Відтоді Козидра почувався так, наче хтось у хаті є. Чи кутуляв кусень хліба з цибулиною, вечеряючи, або стругав люлечку-носогрієчку, тільки наче весь час хтось стояв за спиною, владно примушував обернутись. Обертався — на жердці висіла сіра синова шинеля з розпростертими крилами.