Загальна характеристика, основні види валютних операцій

Реферат

Міжнародні розрахункові операції. Вибір операції на валютному ринку з урахуванням апріорної інформації про динаміку валютних курсів, прогнозу на період виконання операції й кон'юнктури ринку визначає ефективність банківських операцій з іноземною валютою. Левову частку в структурі валютних операцій становлять міжнародні розрахункові операції за експортно-імпортними контрактами.

Міжнародні розрахунки — система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери та імпортери.

В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами.

В сучасних умовах основними формами міжнародних розрахунків є акредитив, інкасо, відкритий рахунок. Переважна більшість міжнародних розрахунків вітчизняних господарюючих суб'єктів здійснюється у вигляді банківського переказу.

Акредитив документарний — зобов'язання банку здійснити за дорученням клієнта-імпортера і відповідно до його вказівок розрахунок з експортером проти надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів.

Іншими словами, документарний акредитив є зобов'язанням, оформленим банком на запит клієнта-імпортера (апліканта) стосовно кредитування оплати експортеру (бенефіціару) визначеної суми в обумовленій валюті. Існують різні форми документарних акредитивів, які різняться ступенем безпеки та терміном дії.

Акредитив відзивний — акредитив, який може бути змінений або анульований (за наказом апліканта) у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара.

Він не є юридичним документом, який зобов'язує банк здійснити платіж. Відзивний акредитив не забезпечує бенефіціару належного ступеня безпеки та не може бути підтверджений банком-кореспондентом. Тому нині відзивні акредитививи використовують лише зрідка, здійснюючи міжнародні розрахунки. Найпоширенішими є безвідзивні акредитиви.

Акредитив безвідзивний — чітке зобов'язання банку-емітента здійснити оплату, яке не може бути змінене або анульоване без попередньої згоди з боку бенефіціара.

Безвідзивні акредитиви можуть бути непідтвердженими і підтвердженими.

Акредитив безвідзивний непідтверджений — вид акредитива, за якого банк-кореспондент лише сповіщає бенефіціара про те, що на його користь відкрито акредитив, не беручи на себе ніяких зобов'язань стосовно оплати.

Якщо бенефіціар надасть до банку-кореспондента документи до оплати, то банк не буде зобов'язаний сплатити визначену в акредитиві суму. Таким чином, у разі застосування непідтвердженого акредитива бенефіціар залежатиме від закордонного банку, який його відкрив. Це означає, що дана форма акредитива прийнятна у тому випадку, якщо ступінь політичного та валютного ризику незначний.

Акредитив безвідзивний підтверджений — вид акредитива, за якого банк-кореспондент зобов'язується сплатити документи, оформлені відповідно до умов акредитива і надані бенефіціаром; у цьому випадку бенефіціар отримує не тільки зобов'язання з боку банку-емітента, а й незалежну гарантію сплати з боку банку-кореспондента.

З юридичного погляду ця гарантія має таку ж вагомість, що і зобов'язання банку-емітента. Використання даної форми акредитива значно підвищує ступінь безпеки експортера, позаяк підтвердження надається переважно банком, розташованим в одній з ним країні. Надійнішим для експортера є безвідзивний акредитив, підтверджений банком, в якому відкритий його рахунок.

У міжнародній практиці застосовують класифікацію акредитивів залежно від використання певного метода оплати.

Акредитив на пред'явника — акредитив, за якого бенефіціар отримує оплату відразу після пред'явлення зазначених в акредитиві документів за повного дотримання умов акредитива.

Акредитив акцептний — акредитив, за якого оплата здійснюється у формі термінового переказного векселя, виписаного на імпортера, банк-емітент або банк-кореспондент.

Як тільки бенефіціар виконає умови акредитива, він може вимагати, щоб переказний вексель було акцептовано та повернуто йому. Бенефіціар може подати акцептований вексель у свій банк для оплати в разі настання терміну або для врахування залежно від його бажання отримати кошти відразу після пред'явлення векселя. Акцептний акредитив застосовується у тому випадку, якщо імпортеру необхідний деякий час для здійснення платежу.

Акредитив з відстроченим платежем — акредитив, за використання якого бенефіціар одержує оплату не відразу після надання документів, а до визначеного терміну, дата якого вказана в акредитиві.

Після подання до банку необхідних документів бенефіціар отримує від нього офіційне письмове зобов'язання сплатити у зазначений термін. У цьому разі імпортер стає власником відповідних документів (а отже — товарів і послуг) до того, як в нього з'явиться заборгованість на суму, обумовлену в акредитиві.

Акредитив «з червоним застереженням» — акредитив, за якого експортер може отримати від банку-кореспондента позичку на обумовлену суму, яка витрачається на виробництво або купівлю товарів, що мають бути доставлені за документарним акредитивом.

Позичка виплачується банком-кореспондентом, але відповідальність за нею несе банк-емітент. Пропозицію банку-кореспондента оплатити позичку традиційно пишуть червоними чорнилами, звідси і назва відповідного акредитива.

Акредитив револьверний — акредитив, відкритий на частину суми, автоматично відновлюваний акредитив, який може бути застосований, якщо товари необхідно відправляти партіями через певні часові інтервали.

Сума, що сплачується кожного разу за акредитивом, дорівнює вартості часткового відвантаження товару, яке здійснюється у цей момент. Револьверний акредитив може бути кумулятивним або некумулятивним. Кумулятивність означає, що часткові суми не використані або частково використані попередньо і можуть бути сплачені у наступні періоди. Якщо акредитив некумулятивний, то ці суми надалі не використовуються.

Акредитив оборотний — товарний акредитив, відкритий банком-емітентом у валюті тієї країни, де цей банк розташований, який уповноважує зазначеного в ньому бенефіціара виписати вексель на банк-емітент, будь-якого іншого трасата чи на апліканта цього акредитива.

Бенефіціар потім може продати цей вексель у будь-який банк для обороту разом з оригінальним акредитивом та документами, обумовленими в ньому. Оборот означає купівлю та продаж переказного векселя або іншого прийнятного для продажу («оборотного») розрахункового документа.