Загальна характеристика, основні види валютних операцій

Реферат

Для забезпечення комплексного підходу до мінімізації валютних ризиків система управління й страхування повинна містити такі елементи:

1) заходи щодо прогнозування валютних курсів, тенденцій і динаміки розвитку зовнішньоекономічної діяльності, використання короткотермінових, середньотермінових, термінових і довготермінових прогнозів. Ці заходи високоефективні, навіть якщо розрахункові прогнози мають тільки якісний характер, тобто відображають лише тенденції можливих змін;

2) оцінка можливих фінансових втрат, зумовлених наявністю валютного ризику, і планування на цій основі заходів і програм дії, як тактичних, так і стратегічних. Валютний ризик оцінюють за такими параметрами: визначення періоду існування ризику, ризикових активів і пасивів, можливих втрат при укладанні контрактів і здійсненні операцій. Стратегічне і тактичне планування здійснюють на змішаній основі з використанням поточного управління за визначеними параметрами. Коригування можна проводити щоквартально, щомісяця й у деяких випадках — щодня;

3) визначення способів і механізмів страхування. У світовій практиці існує великий набір таких методів: стратегії диверсифікації, концентрації, імунізації та хеджування. Найширше застосування одержали методи вибіркового страхування. При цьому страхують тільки ті операції, за яких ризик втрат більший від імовірного прибутку.

Поширеними методами страхування валютного ризику в операціях з валютою є комерційні заходи на основі термінових контрактів форвардного типу, опціонів, ф'ючерсних контрактів і свопів. Ефективність цих заходів залежить від співвідношення суми можливих втрат і величини витрат на хеджування. Витрати на здійснення наведених операцій передбачають безпосередні витрати на операції (різниця в цінах покупця і продавця на валютному ринку) і транзакційні витрати (комісійні винагороди брокерам, маржа й неотримання відсотків).

Крім того, можуть застосовуватися й інші методи захисту капіталів від знецінювання, зумовленого валютним ризиком, наприклад отримання спеціальних кредитів, що використовуються як гарантія майбутніх валютних надходжень чи платежів за зовнішньоторговельними угодами.

Визначення економічної ефективності діяльності банку. Аналіз і прийняття рішень з управління валютними ресурсами банку базується на декомпозиції складної проблеми на низку підзавдань, що легше піддаються всебічному кількісному й якісному аналізу або інтуїтивному розгляду з урахуванням їх взаємозв'язків. Такий підхід до проблеми управління валютними ресурсами загалом вірний, тому що базується на двох природних припущеннях:

1) подільність — на основі ретельного аналізу механізмів роботи з валютними засобами, виявлення чинників, що впливають на ефективність, та існуючих обмежень загальну проблему поділяють на низку окремих, простіших завдань;

2) адитивність — загальну ефективність прийнятих рішень визначають як сумарну ефективність по кожній операції з урахуванням їх значущості.

Результати досліджень, проведених для кожного з підзавдань (поопераційного аналізу), є основою для дослідження загальної проблеми (системного аналізу). Його здійснюють з урахуванням усіх чинників, що зумовлюють ефективність валютних операцій, а також якомога повніших обсягів всебічної інформації. Беруть до уваги всі джерела інформації, на основі якої прогнозують чинники, що впливають на ефективність діяльності банку, такі, наприклад, як динаміка валютних курсів, зміна кон'юнктури ринку тощо. За системного аналізу для прийняття рішень варто враховувати, що банк як система функціонує в умовах апріорної невизначеності, тому прогноз економічних результатів матиме ймовірнісний характер. Це висуває певні вимоги не тільки до якості досліджень, а й до рівня професіоналізму працівників, які інтерпретують результати досліджень та приймають відповідні рішення.

Оскільки банк є системою з обмеженими ресурсами, ефективність його роботи визначається не стільки обсягом власних і залучених коштів, скільки розподілом їх за операціями у часі та за обсягами. Таким чином, планування і поточний контроль проводять на основі поопераційного і системного аналізу валютних операцій і визначення синтетичного показника, що характеризує економічну ефективність діяльності банку. Як такий показник зручно використовувати інтегральні критерії, що враховують розмір прибутку й узагальненого ризику здійснюваних операцій. Рішення виробляють на основі оптимізаційних підходів, наприклад, максимізуючи прибуток і мінімізуючи валютний ризик чи використовуючи песимістично-оптимістичний підхід, заснований на максимізації сумарного показника, що оцінює можливий розвиток операцій за сприятливим, і мінімізації — за несприятливим сценарієм. Управлінські рішення приймають на основі виявлення всіх можливих альтернатив, їх розгалуження й перетинання з урахуванням усіх наслідків прийняття рішень. Особливу увагу приділяють виявленню «вузьких місць». Значна кількість аналізованих і досліджуваних альтернативних рішень, аналіз їхніх наслідків, особливо за диверсифікації операцій, потребують належного структурного, інформаційного і технічного забезпечення.

Отже, управління валютними ресурсами, у першу чергу, залежить від невизначеності, яку важко, а найчастіше і неможливо, усунути й навіть належним чином врахувати. З цього випливає, що достовірне правильне рішення знайти здебільшого не вдається, тобто треба вміти приймати принаймні не найгірше управлінське рішення.