Загальна характеристика, основні види валютних операцій

Реферат

Наявність нестабільного валютного курсу і, як наслідок, мінливості відсоткових ставок підвищує попит на фінансові інструменти захисту капіталів, створює передумови для спекуляції ними. Під час укладання ф'ючерсного контракту для гарантії виконання узятих зобов'язань з учасників угоди беруть заставу (депозит), що залежить від суми контракту.

На відміну від форвардних контрактів ефективність укладеної ф'ючерсної угоди визначається маржею, тобто різницею між курсами валют на день укладання угоди і на день виконання контракту, що розраховується за формулами:

— для ф'ючерса на купівлю валюти

де М — розмір маржі; К — обсяг угоди за ф'ючерсом (кількість іноземної валюти, що купується,); С_б — курс іноземної валюти на момент виконання угоди; С_пок — курс іноземної валюти на день укладання угоди;

— для ф'ючерса на продаж валюти

де С_пр — курс іноземної валюти в угоді за ф'ючерсом.

Валютний опціон (англ. option of exchange — вибір обміну) — контракт на право купівлі чи продажу певної кількості іноземної валюти; виконання умов контракту не обов'язкове для сторін, які його уклали.

Існують два типи опціонів — опціон покупця й опціон продавця. Опціон покупця надає право на купівлю певної кількості іноземної валюти за фіксованою ціною (продавець опціону зобов'язаний продати визначену кількість валюти за фіксованою ціною). Опціон продавця дає покупцю право на продаж певної кількості валюти за фіксованою ціною. Опціонні контракти, як правило, полягають в усуненні необхідності відновлення форвардних контрактів і продовження їх на певний термін, оскільки ця операція може спричинити значні витрати. Таким чином, клієнт покриває свій валютний ризик, навіть не прив'язуючись до конкретного моменту часу. Угода здійснюється за форвардним курсом з певною додатковою премією.

Існують опціони двох видів: європейський і американський, які різняться термінами виконання. Європейські опціони можуть бути використані тільки у фіксовану дату, американські — в будь-який момент у межах терміну опціону. Використання валютних операцій типу опціонів доцільне у таких випадках:

— коли час і сума валютних надходжень чи платежів не визначені. Якщо угоду не укладено з якоїсь причини, опціон може бути проданий або виконаний з прибутком;

— для підтримки комерційної пропозиції на укладання зарубіжного контракту, оціненого в іноземній валюті;

— для супроводження комерційного проекту з експорту й імпорту товарів, чутливих до змін курсів.

Арбітраж — операції з одночасної купівлі та продажу валюти з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів.

Залежно від того, як здійснюються купівля й продаж валюти, він може бути різних видів. Основними видами арбітражу є валютний (простий, складний і географічний) і відсотковий.

Арбітраж простий валютний — операції з двома валютами: іноземною і національною.

Арбітраж складний валютний — операції з кількома іноземними й національними валютами.

Арбітраж географічний — операції з використанням існуючої різниці обмінних валютних курсів на різних валютних біржах із застосуванням класичного ринкового принципу: купують за меншою ціною — продають дорожче.

Різниця між ціною продажу й купівлі (спред) визначає прибуток валютного дилера.

Арбітраж відсотковий — операції з використанням ситуації, коли форвардний ринок не встиг відреагувати на зміну відсоткової ставки.

Він може бути двох видів: із форвардним прикриттям і без нього.

Арбітраж відсотковий із форвардним прикриттям — операції, пов'язані з купівлею валюти за курсом спот, розміщенням її на депозит і одночасним продажем за форвардним курсом; джерелом прибутку є існуюча різниця в рівнях доходів, отриманих за рахунок різниці у відсоткових ставках за валютами і розміром форвардної маржі.

Арбітраж без форвардного прикриття — операції, пов'язані з купівлею валюти за курсом спот і наступним розміщенням її на депозиті та зворотною конверсією після закінчення терміну депозиту.

Ефективність цих операцій залежить від динаміки валютного курсу і тому вони більш пов'язані з валютним ризиком.

Угода своп (англ. swap — обмін, змінювати) — угода, пов'язана з купівлею чи продажем валюти на умовах фіксованого курсу з одночасним укладанням зворотної угоди.

У разі укладання угоди своп терміни розрахунків, як правило, не збігаються. Для комерційних банків цей вид угоди є формою страхування валютної операції, диверсифікації й поповнення валютних резервів. Крім функції страхування ризиків валютних операцій, їх використовують для отримання прибутку з різниці у відсоткових ставках, в операціях з іншими валютними цінностями, у тому числі з монетарними металами. Їх здійснення пов'язане з можливим ризиком, зумовленим появою короткотермінових відкритих позицій.

Розвиток міжнародних фінансово-економічних відносин сприяв формуванню й удосконаленню методів управління валютним ризиком як на внутрідержавному, так і на міжнародному рівнях. Це, у першу чергу, використання системи хеджування, що передбачає сукупність біржових, банківських і комерційних заходів, спрямованих на зменшення валютних ризиків. Ці заходи можуть вживатися як на міждержавному рівні, так і на рівні комерційного банку. На міждержавному рівні їх розробляють й здійснюють у межах міжнародних угод (МВФ, ЕВС, валютно-клірингових союзів та ін.), що містять загальні норми й принципи валютного регулювання, або на підставі укладених двосторонніх міждержавних угод. Найбільш розвинутою і різнобічною є система управління валютним ризиком, що реалізується на рівні юридичних суб'єктів валютного ринку.

Виділяють три основних види валютних ризиків, пов'язаних зі змінами валютних курсів і відсоткових ставок: ризики валютних операцій, перерахувань і економічний ризик.

Ризик валютних операцій — найбільш поширений вид ризику, що виникає внаслідок несприятливих змін валютного курсу протягом часу укладання комерційної угоди й часу здійснення платежів в іноземній валюті.

Якщо не вжити спеціальних заходів для страхування ризику, зміни валютного курсу можуть не тільки знизити ефективність угоди, а й призвести до значних збитків.

Ризик перерахувань (балансово-валютний ризик) — ризик, який виникає внаслідок того, що за змін валютних курсів суб'єкти економічної діяльності змушені робити переоцінку своєї обліково-балансової позиції в іноземній валюті.

Економічний (кон'юнктурний) ризик — ризик, пов'язаний з тим, що під дією змін валютних курсів змінюється кон'юнктура і, як наслідок, конкурентні позиції клієнтів банку на внутрішньому чи зовнішньому ринках.