Манюня

Микола Вінграновський

Тепер на місці тих хлопців її поганяю я, чипію серед поля на дерматиновому сидінні, вщулюю голову в плечі або лежу на кожусі і кожухом вкриваюся... Вночі Манюня ставала жаркішою. Орлик те знав і тому на ніч, лежачи на бур’янці перед нею, не скручувався калачиком, а влягався на всю свою довжину, бо так уві сні швидше ріс — вранці прокинешся, коли глянь, а ти вже на чверть копитця зробився вищий!..

Поки Орлик поволеньки підростав, Султанчик перебрався до мене й поліз під руку поластитись, щоби тоді, як я його приголублю, лизнути в щоку і потім гавкати усю ніч, коли треба й не треба!.. Я погладив Султанчикову вже схолоднілу на вечір голову, аж його притишені вушка раптово стислися, як пружини! Кого він почув — їжака чи лисицю? Він виковзнув з-під долоні, передніми лапками зіперсь на облавок воза, намірився гавкнути, та не гавкнув! Щось його стримало і він оглянувсь на мене. Я придивився: де по коліна, а де по груди в тумані з бурякового поля по одному й по двоє просто на нас коливалося дев’ятеро сотворінь! Що то не люди, не звірі і не чорти — я здогадався одразу, хоча подібні вони були до перших, других і третіх! Коли ж я придивився пильніше, то зрозумів: то туманіли привиди! Тьмяно й гойдливо поміж біластими купами буряків вони чвалали кудись на південь — переселялися з півночі в теплі краї від насуваючої зими! На їхніх спинах горбилися клумаки з харчами. Пригнуте тими своїми клумаками-горбами, теплолюбиве привиддя совгало ніби навпомацки і мов невидюще! А ще біля нього з боків маячіла сторожа — в її невидних мені руках над туманцем гостріли хитливі списи... Не знати чому й для чого, та я звівся на ноги, одяг кожуха й поміж возовими дугами застовбичив і сам, як стовп, як темно-буре примарище!.. А привиди, наближалися! За хвилину вони вибредуть на дорогу, де і світліше й твердіше, і можна буде передихнути... Тож треба було їм так тяжко цурпелитися степами, аби саме на цьому акацієвому місці вийти на мого воза? Та і мені з Манюнею стати якраз на їхньому прошкуванні?!

Вони вигреблися на обочину й, не скидаючи зі спин клумаків, позбивались до гурту перепочити, коли, глянувши вгору, покам’яніли: з-під пазуристої гілки акації зверху над ними стояв і дивився в кожусі я! Темно-бурого та кошлатого, вони прийняли мене, очевидно, за якогось свого привида-начальника, якого вони боялися, бо їхні лиця зробилися ще бідолашніші! Навіть туманчик, що ним вони дихали, завмер на їхніх вустах, мов неживий! Вклякла й сторожа! Ще як вона миготіла в примар списами по боках — то були воїни! Тепереньки, зблизька передо мною жалісно мекаючи, ті вояки перетворилися на звичайних сільських задрипаних кіз і замість правдивих списів з їхніх козячих голів стирчали гострі, як списи, роги!

— Дівчата! — звернувсь я до кіз, чи то пак, до примар. — Вам часом качок не треба? Ось вам по качечці! — й нагнувшись, взяв кілька за лапи і замахав над собою. — Гляньте, які ловкенькі!

І тут сталося те, що могло би хіба приснитися: мертві качки в моїх руках несподівано крякнули!.. Тепер онімів уже я! Бо чи міг я тоді в гарячкуванні збагнути, що од махання в качинім пір’ї з’явиться вітер, а з їхніх зів’ялих ший видихнеться повітря, яке вони задихнули іще тоді, коли їх решетили над Кодимою?.. А ще — заскрекотіла сорока! Почувши її, на цвинтарний її голос позліталося з лісосмуг ціле сороче кодло! Аби сховатися десь від його базарища, Орлик забіг під Манюню! Султанчик шугнув під сидіння!.. У верещанні сорок, з піднятими над головою качками, я, мов заведений, не переставав ними мотати! Примари сахнулися і разом з козами кинулися навтьоки! Тепер їхні горби-клумаки не гнули їх до землі, а пхали вперед! Клумаки вже самі котили примар по жовтотуманній дорозі вниз, коли одна примара-привидиха, та, що бігла останньою, поковзнулася на опалому листі, зойкнула і простелилася на землі! Мішок, що горбився на її спині, пропащо розлізся і з нього на неї й довкола неї покотилися... буряки!

Я скочив з воза і поспішив до лежачої серед буряків чи жінки, чи, може, дівчини — невідомо, бо в тій одежі, в якій вони прибрели з поля і коли я їх побачив, всі вони були однакові — сіріші від сірого! — а що одежа, а що лице!..

Не ворушачись, горілиць, вона лежала посеред свого нещастя і вся, як була, — диміла. У тім низовому туманчику вона диміла тепер сама, бо і її напарниці з клумаками, і кози вже розтали у присмерку, що темно-сизо вивищувався край ледь видимого села. Пристелена туманцем, вона відчувала, що хтось чужий до неї підходить і, як і досі, з заплющеними очима почала біля себе намацувати мішок. Вона скоренько його налапала, запнула ним груди й обличчя і так від мене сховалася... Але від того, що я вже тут, сиджу біля неї навпочіпки, волохатію кожухом біля її плеча, — по ній пробіг дрож! Мішок на її грудях задихав хапкіше і вона закусила його зубами. Там, де вона його прикусила, в нім утворилася ямка, і поки я лише збирався, як і про що з нею заговорити, в ту ямку з акації впав листок. Від його доторку вона під мішком напружилася, втислася у дорогу, а коли той листочок крізь мішковину ворухнув іще й хвостиком на її вустах, не витримала й запросилася:

— Ой, не душіть мене!.. ой, задихаюся... ой, мамо, спасіте!

Я схопив той листок, відкинув його на буряк, що біля її голови лежав на дорозі, й почав заспокоювати:

— Та ніхто вас не душить! То вам таке здається! Де вам болить — рука, чи нога, чи спина? Я вам поможу!

Але вона не чула мене. Вона знала своє:

— Не забирайте мене!.. відпустіть... я, товаришу начальник, більше не буду!.. я каюся, товаришу начальник!

Тепер вже не витримав я. Мене взяла злість і я мало не крикнув:

— Гляньте на мене! Я такий самий у чорта начальник, як ви! Я питаю, де вам болить? І як вас звати, бо ви лежите під мішком, мені вас не видно, то хоч би скажіть, з ким я говорю?

— Шо, шо? — сіреньким мишачим голоском проскімлила сіра ямка, і було невідомо, чи в неї такий голос з дитинства, чи він у неї таким став тепер од беззахисності та страху.

— Мене звати Ма-а-ги-ги...

— Як-як?

— Ма-а-а-га-га... я боюся...

— Кажіть і не бійтеся! Й не заїкайтесь! Ви можете не заїкатися?

— Можу... — продихнула вже повна туману ямка. — Мене звати Магдою, а за паспортом — Магдалина...

— Тепер не бійтеся і скажіть, де вам болить?

— Я болю вся... кожна кісточка... так забилася...

— Дайте мені ваш пульс!

— Нате, беріть...

— Беру, — сказав я і взяв її ближчу до себе руку.

Вона під мішком і я з її рукою в своїй — затихли. Через хвилину я їй сказав:

— На цій руці, Магдо, у вас пульсу нема!

— Як це нема? — знову злякавсь її голос.

— Бо нема. Не чути!

— То, може, я вбилася і мене вже не стало...

— Дайте мені вашу другу руку!

— Ось, — прошепотів з ямки туманчик. — А як і на цій не буде?

Ми знову примовкли і цього разу я їй сказав:

— На цій руці — є.

— Є? Тахкотить?

— Пострибує!

— І ваш живчик скаче! Я його чую крізь ваші пучки!.. Лупить, наче копитцем коник, — раз-два-три і ще один раз!.. То ви не з міліції? Ви — лікар?

— Лікар, — відповів я. — Професор. І саме по таких, Магдо, як ви. Я — по-жіночому. По жінках.

— Обманюєте? Забожіться!

— Чого б то я мав божитися, коли я іще й ворожбит. Хочете, поворожу?

— Я боюся...

— Що ви все боїтеся та боїтеся?

— Бо я боюся усе життя... все життя в мене моя душа в п’ятках...

Я глянув на її кирзові чоботи — і мені уявилися в них онімілі од страху п’яти. Від чобота до чобота, з п’яти у п’яту там кидалася і просила помилування зловлена мною, як мишка, її душа... Обидві ж її руки вже лежали в моїх, і наші долоні, притулені мимовіль, поза нашою волею почали наливатися обережним вогнем...

Я розгладив її долоню й сказав:

— Почнемо з того, що вам тридцять п’ять років... Вгадав?

— Пошти... — зітхнула туманом ямка. — Позавчора, якраз в неділю, мені стукнуло тридцять один...

— Там, де, Магдо, тридцять один, там на нього дивляться усі тридцять п’ять. Чи ви не згодні?

— Згодна, бо куди дінешся... А вам скільки років? — несподівано запитала вона.

— Вгадайте.

— Вам, як по голосу, стільки, скільки й мені. Вгадала?

— Пошти, — відповів їй і я. — Хочете мене побачити?

— Наче хочу, а наче й ні... Раптом ви все-таки якийсь міліціонерський начальник — прихопили мене з мішком на гарячому і мені зараз буде капець!

— Вам, Магдо, і справді капець! — і я потихеньку почав стягати з неї мішок. По тому, як я тягнув його вниз, мені відкривалось її лице: з-під сірої байкової хустини затемнілися рівні, як очеретяні качалочки, брови, а попелясті очі дивились на мене приречено і, мов намальовані, не мигали... Все в ній було продовгувате і довге — навіть шия під розщібненою куфайкою йшла поміж грудьми прямо до чоботяних ніг...

Тепер ми одне одного бачили. Ми вглядалися одне в одного чіпко і жадібно, бо і вона, ще лежачи під мішком, вже уявила мене з мого голосу, так само, як з її голосу я уявив її...

Усе ближче та нижче моє обличчя само починало нахилятись над нею, коли вона раптом загородилася руками і, мов рибина з води, — сіра, туга, довга рибина! — усім своїм тілом відштовхнулася від дороги, скинулася і опинилася на ногах! Вона кинулась бігти, та один її чобіт наступив на мокрий буряк, нога підломилася і, скособочивши, вона западала на дорогу. Я встиг підхопити її, мої руки замкнулися в неї на спині і ми задихали подих в подих.

— Пожалійте мене! — простогнала вона. — Дайте мені від вас утекти, бо як раптом мене з вами угледять, то я — пропала!

— Магдо, Магдо, що ви таке говорите?

— Бо ніякий ви не лікар і не ворожбит! Ви, ви — американський шпійон! У вас он американський прапор на голові! — і її очі вкипіли в мій кеп.

Не розмикаючи на її спині рук, я, вже не лікар і не ворожбит, а американський шпигун, зашепотів:

— Я, Магдо, справді американський шпійон! Учора вночі мене скинули з літака парашутом!

— І воза з конем, і цуцика, і лошатко? — здивувалась вона.

— Аякже! І їх. Лише коли ми викидалися з літака, то я з голови забув зняти оцього американського картуза!

— Ви, мабуть, молодий ще шпійончик, коли такий необачний! А парашут ваш де?

— На возі в задку лежить. Де б мені його діти? Чи закопати?

— Спаліть! — посовітувала вона. — І парашут, і прапор з лоба спаліть, бо як спіймають, то тоді не одхреститесь, все вам тоді пришиють — і прапор, і парашут!

— Спалю їх цієї ж ночі, бо завтра зранку маю прийматися за роботу: я мушу втертися у котрийсь із колгоспів, стану колгоспником, щоби все про колгоспи розвідати!

— Ой, не смішіть! Що там про них розвідувати? Коли хочете, я вам про них все розкажу за одну секунду, бо я у колгоспі змалечку. Жити-дихати, як у нас скрізь, у колгоспі можна! Як правда і те, що ми, як вдається, все з нього тягнемо і несемо по хатах додому. Боїмося, трясемся, серце сьопається у горлі, а ти чи сама, чи, як сьогодні, з дівчатами, а несеш: коли клумачок кукурудзи або гороху, або, як оце, буряків. Звісно, нас ловлять, трусять, страмлять, можуть запроторити і до тюрми, та все одно носиш, бо у нашім колгоспі як щось і заробиш, то дадуть тобі твій заробіток, як наче милостиню! Це називається: у що вб’єш — у те і в’їдеш! Тільки ж нікому про це не скажіть, бо я боюся! Ось кого в цю минуту я не боюся, то це тільки вас — шпійона! Мені навіть чудно, що я вас ненашого бачу і що від вас не по-нашому пахне!