Корида

Олесь Гончар

Після трудних перших літ поступово життя вирівнялось, тепер усе місто знає її, знатну ткалю-майстриню, шана звідусіль іде. Неприємно тільки, коли в кабінетах питають:

— Так і живеш удовицею?

— Так і живу.

Бо з тим, кого кохала, кого віддано й палко любила, недовгим було спільне подружнє життя. Молодий електрик із сусідньої ТЕЦ, славний та веселий Івась, був він тяжко понівечений ще з фронту, часто нездужав, знемагав від незаживлених ран, хоча всі знають, як дбайливо молода дружина його лікувала: по всьому Поліссю вишукувала йому різне травозілля, та втримати в нім життя не змогла — пішов під зозулине кування, залишив свою Ганнусеньку з двома у колисці.

— Ще молода, — казали, — ще іншого знайдеш...

— А іншого й не шукала, — призналась вона якось нам. Бо знала, що другого Івася не буде, такий зустрічається раз на віку... Спасибі, що хоч діти попідростали, уже тепер поміч матері є...

Всі журнали переглянуто, а Ганни Адамівни нема, нас навіть нетерплячка бере: скільки можна міняти те вбрання? Щоправда, вибирати їй є з чого, одежі натузувала у валізи, мов у кругосвітню подорож, напхала і костюмів, і хусток японських та індійських, і взуття на низькому каблуці й на високому, тобто на різні випадки життя, на негоду й погоду, на дощ і на сонячну днину. І все це разом із сувенірами, з пакунками косівської кераміки та петриківськими шкатулками дивним чином таки вмістилось у її двох напхом напханих валізах, які тягати до кінця поїздки маємо честь ми з Михайлом Михайловичем, бо так велить рицарський обов’язок. Недарма ж і вшановано нас тут рицарським Хрестом Лангедока!

Хоча, признатись, багаж Ганни Адамівни для нас ніби й неважкий, оскільки вона з свого боку вміє виявити нам свої щоразу доречні послуги — тому щось підгладить власною дорожньою праскою, іншому допоможе свіжу пляму вивести на костюмі, одне слово, якби вона оце була з нами, у Михайла Михайловича на жилеті не бовтався б, звисаючи з черевця на одній нитці, отой блискучий ґудзик. Будь тут Ганна Адамівна, вона, з місця не сходячи, привела б нашого керівника делегації до пристойного вигляду, — завше маючи голку при собі, вона миттю йому пришила б того нещасного гудзя, що він його навряд чи й до кориди на ниточці донесе.

— З цими жінками зв’яжись, — стиха ремствує Михайло Михайлович. — Ну що там можна стільки робити? Хоча, правду кажучи, нам з вами, я вважаю, неабияк пофортунило... Що я маю на увазі? А те, що дали нам у супутниці особу без претензій, просту, товариську, а могло ж бути зовсім інакше... Могли підкинути нам таку цяцю, вередуху канцелярську, та ще й з мужем номенклатурним десь звідти, — Михайло Михайлович киває вгору, на плафон. — Тоді, мабуть, не з валізами мали б справу, а довелось би сундуки тягати, куті залізом та міддю... Одначе скільки можна їй там чепуритись? Через цю Ганну Адамівну, бачу, лясне наша корида.

— Ви ніби й справді болільник?

— А то ж як... Дісталося тих корид ще в нашій Обухівці... Ні, це я вам мушу розповісти, — звеселившись, Михайло Михайлович зручніше всідається в кріслі. — Уявіть, що був цей солідний ректор колись просто Мишком-хлопчаком, бігав по фермі старшим куди пошлють, найчастіше крутився біля доярок, мух відганяв під час доїння... А то якось усміхнулась мені кар’єра. “Віднині, — каже наш кульгавий бригадир, — довіряю тобі, Михаиле, сурйозне діло: пастимеш Султана на капустищі... Бугай наш поплохішав останнім часом, культурним став, одначе ти все ж не забувай: звір перед тобою... Звір, хоча й з кільцем у носі...” Красень-симентал світло-полової масті, гігант ростом із мамонта — такий-то був наш Султан... Німців до себе не підпускав, так вони під час втечі зі злості стріляли по ньому з пістолетів, мстились, що не захотів із їхньою бандою відступати на Захід. Стояв у загорожі, доки рани йому загоювались, і нас, хлопчаків, вільно до себе підпускав, давав себе розчісувати та між вухами чухати, йому це дуже подобалось — від задоволення він аж очі заплющував... Так-от, через того Султана довелось тоді мені побувати в ролі матадора...

— О, то ви таки з досвідом!..

— Був наш Султан здоровенний, а мені, малому, він взагалі здавався більшим за слона, більшим за доісторичного мамонта... Однак страху я перед ним не почував, пасу спокійно, слухається мій мамонт мене, в контакті живем. Та якось у балці, де городина ще не вся була зібрана, Султан забрів у шкоду й давай гризти цілу головату капустину... Я до нього та, мов дресирувальник, батіжком по вухах: стьоб! стьоб! Бугай підвів голову, мовби не впізнаючи в мені малого свого повелителя, а коли я ще раз цьвохнув, гігант мій кинув свою капустину, засопів і посунув на мене... О, то, я вам скажу, була корида!

Сцена уявляється нам комічною, ми розвеселились, навіть портьє глянув здивовано у наш бік: що це нас так насмішило?

— Кидав мене Султан по капустищу, як футбольний м’яч, — розповідає далі Михайло Михайлович. — Одне було моє щастя — в Султана роги назад. Не знаю чому, але роги в нього виросли якось кумедно, мовби й не по-скотячому — не вперед, а назад. І в тому виявився мій порятунок! Якби роги йому виросли під іншим кутом, Султан мене з перших ударів розтерзав би, а так лише лобом по капустищу котить і котить...

— Треба було за кільце хапати, — нагадую, — в нього ж кільце в носі...

— Добре вам тут давати поради. Та я до того кільця й доторкнутись боявся... Наче якби доторкнувся, воно б мене струмом убило... Не відпуска Султан свого матадора. Придавить до землі, потримає і котить поволеньки далі, — не знаю, ким я йому здавався, може, жабеням болотним, адже була на мені якраз курточка жаб’ячого кольору, що її сестра мені тієї осені пошила з німецької маскувальної парусини...

— А хіба-таки не можна було влучити хвильку та вихопитись з-під нього?

— Пробував. Але тільки стану підводитись, він знову хмарою наді мною: лежи... І гукнути нема кого. Один я на тім капустищі, зібгавсь, мов мишеня, зіщулився, а наді мною видима смерть моя — цей мамонт запінений в образі Султана. І дедалі більше, бачу, розлючується. “Султанчику, любий, не сердься, — аж заскімлити мені хочеться. — Це ж я, Мишко. Ти ж мене впізнавав, ще вчора давав чухати себе, а зараз...” Досі лишається для мене загадкою: чому він таки не розчавив мене, не розтерзав, хоч сто раз міг би? Притисне лобом до землі в рівчаку між капустою і сопе наді мною, ніби роздумуючи, що ж це за істота під ним і яку над нею кару вчинити. Перебував я тоді в буквальному розумінні між життям і смертю... Сопе наді мною Султан, піну пускає, ніби трохи попустить, та тільки спробую чухати йому підгорля, примовляючи “Бицю, бицю!..” і стараючись тим часом відповзти навкарачки назад, як — е, ні-ні, голубчику, не спіши, розмову не закінчено, і я знову під ним. Ніяк не може горда тварина забути мені тієї образи, що я їй завдав, стьобнувши по вухах батіжком. Помічаю, що котить мене Султан якраз у напрямі до копанки — бетонним кільцем сіріє та копанка-колодязь унизу, серед капустища. Ось там, думаю, буде тобі й край: котити далі стане нікуди, придавить тебе звірюка лобом до бетону, і... хтось інший був би тепер керівником вашої делегації...

— Ну, а як же все-таки ви з ним порозумілись?

— Навряд чи й повірите. Перебуваючи на межі буття й небуття, — вів далі Михайло Михайлович, — коли Султанів лоб на мить застиг на моєму лівому передпліччі, я, ніби осяяний думкою, праву руку з-під себе враз випростав і... злегка-злегенька торкнув, почухав Султана під волом! І що ви гадаєте? Тварина ніби задумалась, чекаючи, що ж далі буде, а я, осмілівши, вже обома руками став ніжити, пестити страшну свою смерть... Чешу, виніжую і белькочу, аж плачучи: “Султанчику, Султанчику, це ж я!..” І вірите, нічому не піддатна ця сила, ця страшна жива гора сліпої люті, ніби втямивши дитяче благання, нарешті зжалилась над малою своєю жертвою... Упізнав мене Султан! По знайомих раніше доторках-пестощах упізнав! Чешучи обома руками йому під волом, я обережно підводжуся, стаю на ноги і все ще не вірю, що наді мною змилосердились, що життя мені подаровано... А мамонт мій стоїть, уже приспокоївшись, і дивиться на мене оком прояснілим, знов бачить, видно, в мені того, хто, аж під черевом у цього мамонта пролазячи, рани йому щодня промивав та сінцем годував із руки...

— Може, й справді ваша ласка йому пригадалась?

Михайло Михайлович сидить, похнюпившись у тривалому роздумі.

— А що ми знаємо про них, братів наших менших? — каже він зітхнувши. — Нічого не знаємо або майже нічого...

Нарешті з’являється Ганна Адамівна. Музики б треба, герольдів до її виходу, бо це не поліщуківна наша, а скорше герцогиня якась із тутешніх замків сходами пливе, без ліфта спускається, всміхаючись нам навстріч! У золотавих, неймовірно мініатюрних черевичках ступає, кожен крок робить просто-таки граціозно, підібравши пальчиками свою розкішну, з темно-синього оксамиту сукню! О ця сукня! Ми й не підозрювали, що в тих валізах Ганни Адамівни жде свого часу ще й така розкіш... Сукня довжелезна, матеріалу вистачило б на трьох, і пошита зі смаком, та ще й декольтована досить сміливо, на гарній оголеній шиї Ганни Адамівни коралів разочок червоніє.

Не забула наша королева і прикрас прихопити в дорогу. Але ж ця сукня великосвітська, вона нас просто вбиває!

Керівник у розпачі:

— Ганно Адамівно!

Вона ставить брови круто, дугами:

— Що — Ганно Адамівно? Чимось не догодила? — Добрий дух нашої делегації, — вона з усміхом повертається і сяк і так, виблискуючи перед нами в своїх темно-синіх, як осінні озера, оксамитах. — Хіба вам не подобається? А черевички?

— Все чудово, — збентежено белькоче наш лідер, — і черевички золоті, і цей ваш панбархат... Тільки ж усе це вечірнє. Треба було це вчора — в мерію на прийом!

— Вчора я не зорієнтувалась, — Ганна Адамівна обеззброює нас своїм чарівним усміхом, — а сьогодні вирішила пофорсити... Невже накажете неторканим додому везти таке добро? Дома за клопотами нема коли покрасуватись, то хоч тут...

— Але ж етикет, зрозумійте, Ганно Адамівно, — аж стогне лідер, — сукня — вечірня, а надворі, гляньте, сонце яке!