Наречена з Білої Волі

Євген Гуцало

Після того думками навертався до почутого й побаченого — і ніяк не міг написати жодного рядка. Іван Роса, з яким я ніколи не бачився, у моїй свідомості виріс до таких розмірів, до такої первісної глибини, яку, скажімо, мають поняття: земля, хліб, вода, мати. Будь-яке слово, написане про Івана Росу, здавалось мені фальшивим, дрібним, жодне повністю не годне було вмістити всієї простої значущості його життя.

Якось відразу, непомітно він увійшов своєю душею в мою душу, й подеколи мені здавалось, що я вже не належу сам собі, що то вже дивлюсь на світ його очима, думаю його думками, кажу його словами. Це був дивний стан, але я не назвав би його станом роздвоєності. Мабуть, була якась внутрішня потреба, була спонука, щоб я в ті дні поглянув довкола себе не так своїми, як очима страченого Івана Роси.

Подумки перебирав слова, шукаючи їх для першої фрази, вивіряв їх так, як вивіряють на зуб спілість зернини нового врожаю, — й жодного слова не міг знайти такого, яке дорівнялося б, яке б умістило, яке передало б...

— Здрастуйте!..

Кася стояла серед розквітлих жовтих жоржин, що сягали їй до грудей, і сама всміхалась яскравою осінньою квіткою.

— Тут я живу, — мовила й кивнула головою назад себе.

Стіни хатини були змазані підсиненою глиною, з причілка на жердці висіли качани кукурудзи.

— Маєте славне житло, Касю.

— А чом би мала погане, — щиро зраділа жінка. — Зайдіть, подивитесь, як живу. — І, помітивши, що вагаюсь, попросила сердечно: — Зайдіть, а то ображусь.

І, коли я ступив на обійстя, Кася майже прожогом кинулась із жоржин, уже опинилась поряд зі мною. Мовби не вірила, наче за руку хотіла схопити, якби я повернув назад. У виразі обличчя появилися запобігливість і благання, яких мені бачити не хотілося б.

— Самі живете?

— Живу сама, — хутко відповіла, майже перехопивши запитання на моїх губах. Уся була якась метушлива, бо й хотіла вести мене до хати, й дорогу, як гостеві, вступити, а тому крутилась і не знаходила собі місця. — Живу сама, пораю сама, то в мене скрізь файно.

— Славна ви господиня, Касю, — похвалив я, коли вступили до хати.

— Бо славна, — охоче згодилась Кася. Так, наче тільки й чекала на мою похвалу. — Хіба хтось помагає? Все своїми руками. — На мить виставила перед собою сухі, чорні руки, яким, видно, й справді на віку випало перевертати багато роботи. — Не лежу, то й маю.

Вона хвалилась не тільки своїми руками, а й всією хатою, і всім тим, що було в хаті. Підметеною долівкою, змитим ослоном, застеленим столом, фіранками на вікнах і вазонами на підвіконнях, подушками на ліжку, посудом яа миснику.

— Рушники сама вишивала, — хвалилась Кася рушниками, якими було обвито фотознімки в рамках на стіні. Біле полотно горіло зелом і вогнистими півнями. Півні були буйні, веселі, кожен у молодому запалі співав досвіток, провіщав зорю.

— І шию сама, — не переставала хвалитись Кася. — Ось погляньте.

Моторно ступила до скрині, відчинила віко, і вже за якусь мить перед моїм зором зашелестіла рясна блузка білого полотна, потім сорочка перкалева, далі шовкове плаття, суконна спідниця, ще якась одіж, якийсь крам.

Кася раділа — й неодмінно хотіла побачити радість на моєму обличчі, то я не втримувався від усмішки.

— А туфлі!

Зі споду, з-під одягу, діставала вишневі туфлі на каблуках.

Каблуки були такі високі, що я засумнівався — для себе купила Кася це взуття чи для когось іншого.

— Бережете? — запитав я, милуючись модельним взуттям.

— Бережу! — гордо підтвердила Кася. — Ще ні разу не вдівала, бо де тут походиш.

— Поїдьте в місто й там походите в нових туфлях... Славне придане надбали.

— Це ще не все, — зраділа Кася моїй похвалі. — Ще намисто маю, купила в дівчат. Переплатила трохи, зате прикрас таких ні в кого нема.

Кася почепила на шию бірюзове намисто, яке, мабуть, зараз іще більше нагадувало про те, що молодість її давно минула, що роки зів’ялили вроду.

— До лиця? — запитала, й очі її грали пустотливими бісиками.

— Вам, Касю, все до лиця.

— У нашому клубі не вміють танцювати, — раптом сказала Кася. — То я до свого клубу й зодягаюсь абияк. А от у районному Будинку культури гарні танці! Наші дівчата з Білої Волі туди ходять — і Надька Суль, і Танька Пекарська. Там у них кавалери є, щонеділі й щосуботи бігають.

— А ви б теж хотіли потрапити на танці в Будинок культури?

— Хотіла б! — не стала критись Кася. — Туди файні кавалери збираються.

— А вам кортить потанцювати з файним кавалером?

— Ну! — підтвердила Кася.

В розмові з нею дедалі я прибирав жартівливого тону, хоча, здається, моєї іронії Кася не сприймала. Кожне її слово, вся її поведінка були поважні, серйозні, і, мабуть, такими самими поважними видавались їй мої речі, моя похвала, мої відвідини.

— То зберіться з дівчатами й підіть самі в Будинок культури.

— А ви запросите на танець?

— Запрошу, — легко пообіцяв я, ще не відаючи, як це вдасться.

— Найбільше я люблю вальс, — мовила Кася. І, помовчавши, зізналась, наче в чомусь потаємному: — І фокстрот умію не гірше від Надьки Суль... Я знаю такі пісні, яких ніхто не знає. Заспівати?

— Заспівайте, Касю, — мовив я подивовано.

Кася склала руки на грудях, запишалась. На щоках палахкими пелюстками горів рум’янець. Мене пойняла гірка жалість, що вона поводиться, мов дівчисько, й це поводження їй зовсім не до лиця. Була в цьому якась і моя провина, тільки я до кінця ще не втямив — яка саме.

Голос у Касі був різкий, ламкий — мене морозцем пропекло поза сорочкою.

— «Я шавлію пересію, руту пересаджу, таки свого миленького до себе принаджу! — співала Кася, дивлячись на мене напруженими, іскристими очима. — Я шавлію пересію, руту пересмичу, а до себе миленького таки перекличу!»

Слухаючи, я каявся, що попросив заспівати, й, коли Кася на мить замовкла, набираючи повітря, запитав надмірно голосно, аби затіяти іншу розмову:

— А ви вірите в силу приворотного зілля?

— Ну! — підтвердила Кася.

— А самі не збирали, не варили?

— Та ні, — чомусь засміялась Кася.

На обличчі її промайнула досада, коли я почав прощатись.

— Я знаю багато пісень, — сказала так наче ось тут, у своїй хаті, намірялась співати для мене цілий день.

На вулиці ще довго звучав у вухах Касин голос... «Я шавлію пересію, руту пересаджу...» Перед очима горіли рушники з вогнистими півнями по берегах, цвіли вишиті сорочки, мерехтіло бірюзове намисто... Я поклав собі не встрявати більше з Касею в легковажні, жартівливі стосунки, бо вона не здатна сприйняти такий тон, вона до всього ставиться з довірою.

Хто вона така, ця Кася? Чому й досі тримається гурту дівчат, які вдвічі молодші від неї? Безумовно, хоче вийти заміж, вірить, що знайде собі пару, що не пізно... Треба буде розпитати про Касю в когось у Білій Волі, тут усі знають про всіх.

«...а до себе миленького таки перекличу!»

Іван Роса всі дні не розлучався зі мною. Перший комсомолець із Любелі увійшов у мою душу, тепер, здавалось, я дивився на світ його очима, думав про світ його думками. Очевидно, в цьому й полягає безсмертя героїв: вони визначають почуття живих, правлять їхніми вчинками, формують чужі особистості силою своєї влади, яку живі добровільно визнають над собою. Скільком таким, як Іван Роса, ми завдячуємо своєю цільністю, мужністю!

Він кликав мене поїхати в Любелю, і я знову сів на велосипед, поїхав — через поля в осінньому багрянці, через тихий ліс у сумній позолоті.

В Любелі на цей раз я зустрівся з жінкою, яку колись — дівчиною — любив Іван Роса. Вона згодом віддалась за іншого, мала дітей. Діти саме поприходили зі школи, коли я в хаті розмовляв із їхньою матір’ю. Два хлопці, мовчазні, з уважними, допитливими очима.

Такі хлопці могли б бути і в Івана Роси.

Жодним словом не обмовились про нього, балакали про льон, буряки, худобу, про всякі колгоспні клопоти, а мене весь час не полишало відчуття, що зараз ось скрипнуть двері й до хати увійде не хтось, а він, Іван Роса.