Наречена з Білої Волі

Євген Гуцало

І нав’язливо здавалось, що ці два мовчазні хлопці — його діти.

Крізь сон вчувався чийсь спів. Жіночий голос бринів так, як на вітрі здатна бриніти суха очеретина, і в нехитрій мелодії лунала тривога.

Я вибрався з клуні — надворі місячна ніч розлилась, як море. Блідою повінню було залляте обійстя, від стіжка сіна падала глибока тінь, а вікна хати видавались голубуватими. Я обійшов довкола клуні — хоч би тобі перст трапився. І вуличка слалась пустельна, примарна. Вчувся той спів чи ні? Але ж і досі бриніло в свідомості, і спів той наче терпко пахнув гіркотою конопель, холодком кануперу.

Лежав потім у клуні, зарившись у сіно, й ніяк не згасало в пам’яті, бриніло...

А вранці за сніданком сестра, всміхаючись, розказувала:

— Кася ніяк не надівується. Якби ж хоч із дівчатами співала в гурті, а то йде сама по Білій Волі й виспівує. Вчора, вже пізно було, в нашій вулиці співала.

Я відчув, що кров заливає обличчя. Мимоволі подумалось: а чи не мені призначались оті нічні співи?

— Скільки ж можна дівувати? — спитав.

— А так, усеньке життя. Поки хтось візьме.

— А візьмуть?

— Кася вірить, що візьмуть. Тільки про це й думає. Чим не дівка? Скажи, що стара — ворогом назавжди станеш.

— А вона й справді... працьовита.

— Гм, працьовита... могла б упоратися за цілу ланку. Навіть коли не просять її, то сама наб’ється помогти, зробити щось. А спробуй не запроси на весілля! Найкращі обнови подістає, сама прибіжить... А вже коли хто запросить до танцю, то землі під собою не чутиме. Вже дівка ген-ген у роках, а дівка.

— Чому ж не склалось у неї?

— Хіба у всіх складається? Я в Білій Волі недавно, ще не всіх людей знаю, хтось іще розкаже про Касю або й сама розповість. А тільки вона ще не втратила надії...

— Недавно запросила до своєї хати й показувала придане.

— Кася? — здивувалася сестра. — Тобі?

— Дивна жінка, — промимрив я. І відчув, що прокидається все дужча цікавість до Касі, до її вдачі і долі.

— Дивись, щоб не зав’язала тобі світу, — пожартувала сестра.

Я вийшов на обійстя. Клуня стояла без дверей, стіжок сіна ліниво вилежувався під спокійним осіннім сонцем. З яблуні впало яблуко, покотилось по землі, і наполоханий горобець перелетів із віниччя на ворину.

Невже й справді вчора вночі в оцій тихій вуличці співала Кася?

Так сталось, що мій черговий маршрут знову проліг у Любелю. Може, винуватий велосипед, котрий, мов розумний кінь, вивчив сюди дорогу, й цього разу привів мене сам? А видимою причиною стала заготівля кормів для худоби на зиму — редактор наказав ознайомитись на місці, поговорити з головою, бригадиром, із доярками.

Та, мабуть, знову покликав мене сюди Іван Роса.

Над річкою жовтіли верби, кленове листя горіло зорями по землі. Над шляхом перелетів табун ситих гусей, гублячи з грудей сумні скрики. Стояла в Любелі осінь, і від її тихого усміху налаштовувалась душа на журний лад. Наче теж хотіла сп’ястись на крила і в підсвідомому пориві полетіти в теплий вирій.

Через скатертину лугу скакав хлопчина верхи на коні. Мовби ось-ось мав дістатись обрію, де білими баранцями застиг серпанок, і злетіти в попелясті небеса, податись услід за пташиними ключами, чиї сліди, здається, ще не вигасли у високості.

Біля ями, в якій силосували кукурудзу, різко пахло студеним соком посічених стебел. Потрощені качани бризкали восковим молоком, зламані зуби-зерна іскрились талим снігом. Похмурий дядько стояв на возі й скидав вилами донизу зелені качани. Голова його схожа була на півструхлявілий пень, і навіть очі на тому пні не горіли двома гнилушками-світлячками, а наче тліли, наче чадили нудним, неживим світлом.

— Хто такий? — запитав я в бригадира, коли ми вже йшли геть від силосної ями.

Бригадир одним оком стрельнув на мене, а другим уважно вицілив отого дядька на возі.

— В криївці просидів п’ятнадцять років, — сказав у простір перед собою. — Не чув? — І з мого вигляду зрозумівши, що чути доводиться вперше, став оповідати неохоче: — Одурили, ходив у банді, а коли банду притисли — зник. Думали, забіг на край світу чи зогнив у лісі, вже й не згадували в селі. Аж торік об’явився, сам пішов до сільради здаватись. Де сидів? А яму вирив у хліві, в ямі й просидів п’ятнадцять років. Усе життя... Жінка носила їсти вночі, так і нидів, як звір. А за цей час усе змінилось — і Любеля не та, й люди не ті. Життя йшло, колгоспом усі давно жили, а йому там у ямі не розвиднялось, йому там весь час сорок п’ятий чи сорок шостий рік був... А торік пішов здаватись до сільради. А кому потрібен? Сам себе покарав, бо хіба гіршу кару за свої злочини придумаєш, ніж добровільно сісти в яму, сонця не бачити? Його в районі допитали, потримали трохи та й випустили. Тепер ось у колгоспі. З людьми не говорить, наче мову відібрало. Поглянеш на нього — й десятою дорогою хочеться обійти.

— Це ж отакі Любелю в ті часи не обминали, — вголоє подумалось мені.

І, можливо, смерть Івана Роси саме на його совісті і на совісті його поплічників.

Ополудні я ще раз здибався з отим, із криївки, що зарив себе в землю на п’ятнадцять років. Діти поверталися зі школи барвистою зграєю, ручаєм слався їхній сміх, пропливали по дорозі їхні усмішки. І через той дитячий потік поскрипував віз, на возі сидів чоловік, чия голова була схожа на струхлявілий пень. Болотний морок застиг у погляді, мовби мороком тим віддзеркалювала душа, що давно струпішала.

Похмурою тінню віз просунув через дитячу зграю, тепер колеса глухо загуркотіли через дерев’яний місточок. Через той місточок, де листопадової ночі було вбито Івана Росу, першого комсомольця в Любелі.

День довкола стояв чистий, повітря мало не дзвеніло кришталевим дзвоном, вода в річечці грала живим переблиском, і тільки чоловік на возі видавався неживим. Це був кам’яний уламок минулого, на який не можна було без остраху подивитись.

Місточок, прогуркотівши, зостався позаду.

І мені тоді подумалось (а може, подумалось пізніше, а тепер тільки написалось), що він, Іван Роса, справді таки живіший своєю долею, ніж ті, хто вкоротив йому віку, що таке безсмертя цінніше за мертве животіння, котре є найжорстокішою самопокарою.

Тієї суботи в Білій Волі грали весілля. Я сидів у бібліотеці, писав про Івана Росу, й звуки музики, що долинали у вікно, розбивали мій настрій, руйнували думки. Високий та скорбний лад був у душі, а бадьорі мелодії духового оркестру весь час намагалися змінити той лад, збадьорити, звеселити.

Зайшла Кася. Вона була з відром та віником. З опущеною головою, навіть не глянувши в мій бік, подалась поміж тісних стелажів і шаф.

— Ви не пішли на весілля? — запитав я, вражений її сумним виглядом.

— Хай без мене веселяться, — відповіла Кася, а в голосі її пробриніла глуха образа. Тож була якась причина, що дошкулила по живому. Намочила ганчірку, зігнулась навкарачки й тільки перегодя сказала: — Це ж Надька Суль віддається сьогодні.

— З ким же вона бере шлюб? — мусив поцікавитись, бо Кася непривітно вмовкла.

— А з майстром із районної гути, з Романом... То оркестр із гути грає, Роман привіз.

— І ви не пішли на танці? — обережно висловив здивування.

Кася випросталась поміж стелажів. Худе її обличчя пашіло гнівом, і в цю мить було не тільки зле, а й негарне. Заговорила голосно, мовби хотіла досваритися з кимось:

— Надька за ним скільки вибігала в Будинок культури? Як тільки свято — сіла на автобус і повіялась у район! Скрізь перестрівала, де тільки могла.

— А він за нею хіба не впадав?

— Якби й не хотів, то заставила б!.. Ось він весною добився до нас на Білу Волю, слухайте... — Від спогаду Кася подобрішала, вже не показувала такою лихою з вигляду, і я намірився почути щось гарне з її життя. — Ота-ко заходить Роман до нашого клубу, а на нього всі й подивились, бо чужий. Потім він побачив знайомих серед хлопців, то пішов здоровкатися за руку.

Кася, всміхаючись, простягнула перед собою праву руку, стискаючи раз у раз пальці так, наче віталася. Обличчя її геть розвиднілось, покращало.

— Потім по боках став роззиратись і побачив мене.

— А Надьку Суль не побачив? — поспитав я необережно.