|
Народний Малахій
Микола Куліш
|
Санітар
(до Олі) — Оцьому ввижається, немов носить він на плечах величезного удава, що хвіст його волочиться десь по той бік світу... А любов моя без взаємності ще гірщ за того удава, бо давить не руки, а серце... Отак! Отак! Оля
(скрикнула) — Не мучте! П'ятий
— Не можу! Знемігся! Зараз впустю. Зараз буде катастрофа. Поможіть! Санітар
— Він сказав... Кирюха. Оля
— Він!.. П'ятий
(до Малахія) — Не можу задавити... Це ж удав — всесвітнє зло. І тільки я впустю його — він задавить увесь світ... Поможіть! Малахій
(рухом руки) — Поможу! Оля
— Невже він? Санітар
— Ще не вірите?.. У вас тут (показав на спину) родинка. Так? (Показав на груди.) А ліва трошки більша за праву... Так? А ви любите, щоб усе (зашепотів про щось в ухо). Оля
— А він не казав вам, що тепер у мене тут... од його дитина? Санітар
— Дурниця! Подвійний аборт: Кирюху із серця, дитину із черева — от і вся проблема. Оля
— А про свою хворобу не казав? Санітар
— Про яку хворобу?.. Та ви щуткуете, Олю Манойловно! Оля
— Хочете пересвідчитись? Санітар
— Ну-ну... Це він на зло мені, за ті гроші... От же паскудник, га! А ви чого зразу про це не сказали... Хіба так можна гратися!.. (Пішов.) Оля упала і тяжко заплакала.
П'ятий
— Зараз буде катастрофа! Пускаю! Поможіть! Малахій
(непомітно стеживши за санітаром та Олею, заходив, захвилювавсь, як ще ніколи) — Негайно... Негайно потрібна реформа людини!.. Зараз, кажу, або вже ніколи! Разом з цим пересвідчуюсь, що ніхто, опріч мене, такої реформи не зробить... Так. От тільки не знаю, з чого почати... Вихор думок, голубих, зелених, жовтих, червоних... Як їх багато! Ціла метелиця! А найбільш голубих, і вони, по-моєму, найкращі та найпридатніші будуть на мою реформу. Треба ловити їх... Ось одна! Ось друга! Ось третя. Немов метелики, а дивіться, що з них виходить! У хворій його уяві з явилися, розквітнули дивовижні проекти, реформи, цілі картини. Спочатку з голубих коливань і метеликів збіглися, закрутилися якісь голубі кола з жовтогарячими центрами, забринів спів «Милость мира» Дехтярьова, перемішаний з Інтернаціоналом, брязкотом кадила та з трелями жайворонків, по тому вималювалось таке: десь у голубій РНК голубі наркоми сидять і слухають його доповідь про негайну реформу людини. Плещуть в долоні, схвалюють і вітають його, він далі показує наркомам наочно, як треба реформувати людей. По черзі до нього підходять: дідок у дармовисі, колишній воєнний в галіфе, дама, Агапія, санітар, божевільні. Він накриває кожного голубим покривалом, повчає, переконує, потім робить магічний рух рукою, і тоді з-під голубого покривала виходить оновлена людина, страшенно ввічлива, надзвичайно добра, ангелоподібна. Далі ці люди, багато людей і він на чолі їх, з червоними маками та з жовтими нагідками йдуть у голубу даль. По дорозі бачать — стоїть гора Фавор, Оля несе яблука святити, люди співають їй «осанна», тільки якось по-новому. По тому в голубому мареві маячить якийсь новий Єрусалим, далі голубі долини, голубі гори, знов долини, голубі дощі, зливи і нарешті голубе ніщо.
8
Очувся Малахій. Олі вже не було. Навколо ходили й кружляли хворі.
Малахій
— Ага... На підставі вищепобаченого (взяв пучку землі, поплював, розтер і помазав собі лоба) помазаюся народним наркомом. (Гучно.) Сповнилось! Слухайте всі, всі, всі!.. В ім'я голубої революції я помазавсь народним наркомом... Другий
— Тихо! Я бачив, у траві верблюжі вуха ростуть. Малахій
— Хай ростуть! — Вони ж слухають. — Прекрасно! — І переказують! — Кому? — Всім... Малахій
(звів голову) — Прекрасно! Гей, верблюжі вуха! Перекажіть всім, всім мій перший декрет. Хворі
(поміж себе) — Всім, всім, всім. Малахій
— З ласки великої матері нашої революції я помазався народним наркомом. Анкета моя: ціпок і торбина сухарів; родинного стану я зрікся, пішки пройшов увесь стаж попередній, воду я пив із ста семи криниць; нарком без портфеля; зовнішні ознаки та клейноди мої: червона лента через ліве плече, ціпочок і сурма, для українців бриль і на великі свята корона з соняшника в руці. Народний нарком Малахій. Ні, не так... Народний Малахій, в дужках — нарком. Скорочено — Нармах... Ні, Нармахнар. Хворі
— Народний нарком. Нармахнар появився. Хтось
(став навколіна) — Виведи нас звідси! Хтось
(захвилювався) — Він самозванець, не вірте! Третій
— Коли ти велике начальство, — прикажи, щоб хліба святого не кришили. Хай крихти позбирають. Отож од таких і голод. Думка була весілля справляти, коли гульк — і молода, і мати весільна на баштані посохли... А замість кавунів дитячі голови посходили. Що крику, що плачу, кажуть... Малахій
— Прикажу! Виведу! Всі-бо ваші просьби, заяви у серце кладу. До речі — мій другий декрет... Всім, всім, всім... Негайно скасувати всі портфелі й теки. Коли ж урядовці спитають, куди їм складати заяви та скарги, відповідь дайте: однині всі скарги народні, заяви і просьби носіте: 1) в голові; 2) в передсердечних сумках — ніже ні в портфелях, ні в теках. Народний Малахій, нарком. Скорочено — Нармахнар. Харків. Вілла Сабурова. Хворі
— Виведи нас, Нармахнаре! Малахій
— Виведу й поведу! Поведу туди, де зоріє небо й голубіє земля, де за обрієм співають на золотих сідалках голубі будимирі соціалістичні півні... Хворі
— Нас не пустять! — Не вірте йому! — Сторожа не пустить. — Небесні два сторожі й квочка не пустять. Малахій
— Я вам скажу таке слово, що пустять, — пароль такий, що й мур розваля... Підходьте по пароль! Хворі
— По пароль! — По пароль! — По пароль! Малахій
(кожному тихо) — Голубі мрії... Хворі
(повторивши той пароль, кинулись до муру) — Так виводь нас! Веди! Малахій
— Лізьте! Хтось з хворих
— А як піймають? Малахій
— Не впіймають!.. На сторожі коло вас сам нарком народний. Лізьте, кажу! Подерлися, перелізли хворі через мур. Малахій переждав останнього, тоді поплював на руки:
— В ім'я соціальної матері нашої революції (поліз і собі).
9
Оля
(прибігла) — Стійте! Куди ви? Малахій
(з муру) — Не закудикуйте! Хіба ще й досі не зрозуміли? Обійти треба кожну хату, межу і завод, щоб кожному преподати голубії мрії... — І вам не сором перелазити через мур! Злізьте! — Народний нарком має право перелазити через всі тини на Україні, через всі мури й паркани. Це моя прерогатива. — Прошу й благаю вас — злізьте. Малахій
— Гм... Вона просить (зліз з муру). Коли хто-небудь з бідних і покривджених попросить, щоб народний нарком повісився, він мусить і це негайно зробити... Бачте, Олю, народний нарком уважив вашу просьбу, тепер уважте ви мою. Пустіть мене туди. — Куди? — Туди, до всіх, а перш — до гегемонів. — Побудьте ще трошки у нас, відпочиньте, а тоді й підете собі... — Олю! Невже ви маєте мене за божевільного? — Ну, от ще... Та ніхто, ніхто не має вас за божевільного. |