ДІЙОВІ ОСОБИ:
Мина Мазайло — харківський службовець середніх літ. Лина (Килина) Мазайло — його дружина. Рина (Мокрина) Мазайло — їхня дочка. Мокій Мазайло — їхній син. Уля — подруга Рини. Тьотя Мотя — сестра Лини з Курська. Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва. Баронова-Козино — вчителька «правильних проізношеній» російської мови. Тертика, Губа, Аренський — комсомольці, друзі Мокія. Дія відбувається в домі Мини Мазайла на Н-ській вулиці, 27, Холодної Гори м. Харкова, у тридцяті роки XX ст., в період найбільшого поширення українізації.
ПЕРША ДІЯ
1
Нарешті Уля прийшла. Рина до неї, од люстра: — Ой, Улю, ой, тільки Улю, і тобі не сором! Я жду тебе, жду, жду! Нерви як не луснуть, серце знемоглося. Ти не можеш з'явить собі, що в нас у кватирі робиться! Це ти купила нові рукавички? За скільки?.. Що тільки, Улю, робиться! Братик мій Мокій уже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш? Уля тільки на двері — і собі до люстра. Виглянулась. Примружила очі: — За три сорок! Рина до люстра. Зробила трагічні очі: — І, мабуть, уб'є папу. За три сорок? Дешево... Або папа його, бо вже третя лампочка перегоріла — так пише по-українському, цілу ніч пише, ти розумієш, навіть вірші пише! Уля повернулася од люстра: — Що ти кажеш? Рина до люстра, перехрестилась: — От на! А папа не те що од Мокія укрмови слухати не хоче, а навпаки — наше малоросійське прізвище змінити хоче і вже напитує собі вчительку, щоб могла навчити його правильно говорити по-руському, наприклад, не «сапоги», а «спаґ'і»... |