|
Мина Мазайло (скорочено)
Микола Куліш
|
Дядько Тарас — Га, питаюся? Тьотя Мотя — А тепер слухайте, милії мої люди. Є пропозиція газету завести у рямці... Рина — Під скло, тьотю! У нас залишились рями і скло від царського портрета на горищі... Ура-а! Тьотя Мотя узяла газету: — В рямці! Всім нам прибратися і врочисто поздоровити хрещеника, пообідати... (Пішла і, проходячи повз дядька Тараса, весело, жартівливо показала на нього). Ну!.. В ажіданьї конь убогій точно вкопаний стоїть... Ха-ха-ха. (Вийшла). Мазайло — Уші врозь, ду-кою но-кі... Лино! А вийми мені й подай сюди до люстра дореволюційний парадний мій сюртук. Став перед люстром. Рина і Мазайлиха побігли. Дядько Тарас — Га? Думалось — Мазайловський, мірялось — Мазайлович, мріялось — Мазайленко з кореня «маз» вийде, а вийшов Мазєнін. П'ять на п'ять було! Ой дурень я, дурень!.. (Пішов, ухопившись за голову).
7
Убігла Мазайлиха з сюртуком: — На!.. Мотенька сказала, щоб ти мерщій одягався, бо й нам треба до люстра... Крім того, може, знайомі, сусіди, дізнавшись про публікацію, прийдуть... Мерщій же, Минусю, мерщій! Щоб не вийшло: і как будто стоя спіт... Поцілувавши чоловіка, побігла. Мазайло сам: — Однині я — Мина Мазєнін. (Став перед люстром). Здрастуйте, Мазєнін, Мино Марковичу! (Привітався на другий голос). А-а, добродій Мазєнін? Моє вам!.. (Ще привітався на третій голос). Товаришу Мазєнін! Здрастуйте!.. (Іще привітався). Здоров був, Мазєнін! Зайдімо?.. Гм. (Помріяв трошки). Ви не знайомі? (Подавши комусь руку). Дуже приємно — Мазєнін. (Уклонився). Будь ласка, ви часом не Мазєнін?! (Кивнув головою). Так, я Мазєнін!.. (Офіційним голосом). Ваше посвідчення, громадянине! (Тоді немов подав комусь посвідчення). Будь ласка! Мазєнін! (Тоді з офіційного на м'якший). Вибачте, ось у ці двері, товаришу Мазєнін... (Ситим голосом). Були там Вишньов, Спаський, Де Розе, Мазєнін...
8
Убігла Мазайлиха: — Рина вже дістала з горища раму... Ти скоро?.. Та навіщо ти скидаєш штани?.. Замріяний, Мазайло машинально застебнув штани і знов до когось: — Вдома?.. Скажіть, що прийшов Мазєнін з дружиною, Здрастуйте!.. (Підвів до когось жінку). А це моя дружина. Мазайлиха — Ах, Мазєніна... А тепер, Минасю, я... Це мій чоло... Мазайло перехопив: — Ні, не так... (Немов подзвонив і тоді до покоївки). Тут живуть Мазєніни?.. Будь ласка... Мазайлиха — А ще краще так... (Немов вітаючись і цілуючись з кимось). Прошу ласкаво, заходьте... Це мій чоло... Мазайло вклонився: — Мазєнін! Ні, краще так: вип'ємо за здоров'я нашого вельмишановного Мини Марковича Мазєніна!.. Мазайлиха — За мадам Мазєніну! За Килину Трохимівну Мазєніну!.. (Випила).
9
Тим часом через кімнату пройшов, нікого не бачачи, не помічаючи, дядько Тарас: — Дурень же я, дурень! Мазайло, теж нічого не помічаючи, немов випивши: — Вип'ємо, Мазєнін, га? Мазайлиха, кокетуючи, пальчиком: — Мадам Мазєніна!.. Випийте...
10
Вскочила Рина: — Тьотя вже заводить газету під скло. Ви ско... Та навіщо ти, папо, скидаєш спідню сорочку? Мамо! А ти здуріла! Теж розстебнулася... Мазайло замріяно: — Слово має Мина Марковим Мазєнін. Мазайлиха замріяно: — Вам скільки аршин, мадам Мазєніна? Мазайло — Браво! Хай живе Мазєнін!.. Мазайлиха — Ці квіти і конфекти однесіть, будь ласка... Рина замріяно: — Рині Мазєніній... Мазайло — Чули? Помер Мазєнін, Мина Маркович... Мазайлиха — Засмучені тяжко, про це жалібно оповіщають всіх родичів і друзів дружина... Рина — І дочка Мазєніни... (Замислилась).
11
Через кімнату перейшов, нікого не бачачи і нічого не помічаючи, дядько Тарас: — Ой-ой-йой же дурень! Мазайло — На цвинтарі пам'ятник золотими буквами: «Тут спочиває прах Мини Марковича». Мазайлиха — Мазєніна. Мазайло — Або просто: тут Мазєнін... Рина — І наша вулиця — вулиця Мазєніних. Обнялися втрьох і од щастя заплакали.
12
Увійшла тьотя Мотя: — Я вже все зробила: газета в рямцях, під склом!.. Ви ско... Та що з вами, милії ви мої люди!.. Що трапилося?.. Ви плачете?.. Мазайло — Це ми з радості... Ну, якось не віриться, чи давно було: Квач, Мазайло, Мазайлиха, Мазайлята, Мазайлівна... І от ми — Мазєніни, і от я нарешті — Мазєнін! Тьотя й собі слізку вронила: — Треба буде й собі трошки одмінити прізвище. Розторгуєва — це прекрасне прізвище, та, жаль, не модне тепер... От, наприклад, Мєталова-Темброва — зовсім інша річ... |