|
Мина Мазайло (скорочено)
Микола Куліш
|
Мокій — Мазайло-Квач! Тьотя та інші: — Мазєнін! Мокій — Мазайло-Квач! Тьотя, за нею інші закрутилися метелицею, приспівуючи: — Там сухоє убірають і т. д. — Хоч не рано почали, Так багато утяли і т. д. Тьотя Мотя — Хай живе Мазєнін! Мазєнін! Дядько Тарас — Хай живе Мазайлович! (Нишком: «Гетьман Самойлович!») Мокій — Мазайло-Квач! Тьотя Мотя та інші трохи не збили з ніг Мокія: — В ажіданьї конь убогій і т. д. — Хай живе Мазєнін! — Мазєнін! Ха-ха-ха! Мазєнін! Дядько Тарас — Мазайленко. (Нишком: «Гетьман Дорошенко!») Мокій у колі, заткнувши вуха. Знесилено: — Мазайло-Квач! Мазайло-Квач! Тьотя Мотя та інші заскакали: — Только Жучка удалая В рихлом сєнє, как в волнах, То взлєтая, то ниряя, Скачет, лая, впопихах, (У Мазайла: упопихах). Закрутились кругом Мокія, переможно вигукуючи: — Хай живе Мазєнін! — Мазєнін!
16
Раптом увійшли: Тертика з м'ячем і з газетою «Комсомолець України», Губа і в перспективі за ними Уля. Мокій до них: — Поможіть хоч ви! Сам уже не можу, хіба ж не бачите... Тертика м'ячем бац у підлогу: — А скажіть, що за шум сочинився? Губа — З якого приводу? Чого? Тьотя Мотя показала на газету в рямцях: — Будь ласка, будь ласка, молодії мої люди, прочитайте! Губа підійшов до газети: — А що тут таке? Мазайло — Серце ще зранку... Та краще прочитайте самі! Голосно прочитайте!.. Будь ласка, одчиніть там вікна, двері, щоб усім було чути! Всім, всім, всім, всім! Губа, придивляючись, почав читати: — Українізація. Тьотя Мотя — Не те читаєте, мій милий, і не там!.. Мазайло — Не те і не там!.. Дивіться знизу. Тертика з м'ячем: — Читай, Ваню, згори, коли на те пішло! Губа швидко: — «Адміністрація маріупольського заводу не пустила на завод комісії в справі українізації...» Тьотя й Мазайло — Та не про те, милий ви хлопче! Не там! Дивіться в об'явах! Губа — «За останній час набагато збільшився попит на українську книжку поміж робітництвом на харківських заводах... За систематичний зловмисний опір українізації...» Тьотя — Ах, Боже мій! Та що ви там вичитуєте про якусь там українізацію... Ви знизу прочитайте! Оповістки! Мазайло — Он там читайте! Бачите? Я навіть звідси бачу: Харківський окрзагс на підставі арт. 142—144 Кодексу... Губа — Стривайте! Стривайте! Та невже?.. (Перечитав якісь рядки в газеті). Мазайло — А ви думали! Серце ж, кажу... Губа — «За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазєніна...» Ойкнули. Тьотя Мотя розгубилася. До Мазайла: — Що ж це таке?.. Як це?.. Рина до батька: — Невже цьому правда, папо?.. Та чого ти мовчиш? Тьотя і Рина з одного і другого боку: — Мино Марковичу! — Папо! Дядько Тарас, підійшовши, вдивився в Мазайла: — Він уже ні гу, ні му!.. Ні ге, ні ме — занімів! Мазайлиха — Голкою, Мино! Язика поколи голкою!.. Тертика до Мокія: — А ми прийшли врятувати тебе од міщанської стихії... Ближче до комсомолу! Держися комсомолу! Верни руля на комсомол! Ну? Уля — Це я... Побачила — наші комсомольці йдуть... Так я покликала на поміч... Я вже до тітки ніколи не поїду. Тертика — Ну! Мокій до Улі: — Ну, Улю!.. (До комсомольців). Присяги не кажемо тепер... Губа — Знаю. Це з вірша Яновського:
Тертика — Навпаки, скоро скажемо всім Мазєніним: гол! Ударив м'яча. Губа підбив. Мокій і собі. Уля собі.
Завіса
|