Естетика відносно молода наука, якщо її порівнювати, наприклад, із філософією, яка рясніла школами й іменами ще за кілька століть до нашої ери. Як наука естетика відома з XVIII ст., а власне термін "естетика" (від грецького "estheticos" — відчуття, чуттєве сприйняття), ввів німецький філософ і теоретик мистецтва Олександр-Готліб Баумгартен (1714—1762) для позначення виділеного ним розділу філософії. Естетика зводилася у Баумгартена фактично до краси, яку він визначив як "досконалість чуттєвого сприйняття" і прирівняв до категорій етики і логіки — добра і істини, а також до мистецтва, яке, на його думку, є найвищим вираженням краси. І все ж насправді естетика бере початок не з Баумгартена; він, по суті, спираючись на значний історико-теоретичний досвід, зафіксував і закріпив його за естетикою як складовою філософського знання. Очевидно, першою історичною формою того, що згодом стало естетичним знанням, можна вважати міфологію. У філософських концепціях класичної античності естетичне знання вже набирає певної дії і самостійності. Піфагор, Сократ, Платон, та інші античні мислителі намагалися розкрити суть і природу естетичного, зокрема прекрасного, і висловили з цього приводу низку цікавих і глибоких думок. Середньовічна естетика сформувалася в нових історичних умовах, коли на зміну рабовласницькому суспільству прийшов феодалізм, а панівною формою свідомості і духовного впливу, зокрема в Європі, стала християнська релігія. Зовсім інше уявлення про естетичне сформувалося в епоху Відродження, естетична свідомість якої загалом має перехідний характер і містить у собі тенденції як античної і середньовічної, так і наступного етапу естетичної думки. У Новий час естетика зміщується у бік суб'єктивного вираження, започаткованого в епоху Відродження. У Російській імперії естетика розвивалася у XVIII ст. під впливом французького класицизму і Просвітництва, на початку XIX ст. — німецької класичної філософії і романтичної естетики. У радянський період естетика базувалась на положеннях К. Маркса (1818—1883) та Франца Марінга (Німеччина), Г. Плеханова (Росія) та інших. Як безальтернативна радянська естетика догматизувала деякі положення фундаторів марксизму або ж спрощувала його тлумачення. Можна зупинитися на такому визначенні: естетика — наука про естетичне в природі, суспільстві і в життєдіяльності людей. Естетика вивчає генезис і закономірності естетичного-художнього освоєння дійсності, формулює загальні принципи творчості "за законами краси", насамперед в мистецтві, вивчає механізми впливу її результатів на життєдіяльність людини. Естетика має свій предмет, який відрізняється від предмета будь-якої іншої науки, зокрема, філософії, етики, психології, соціології, теорії мистецтва тощо. Загалом, естетика як наука продовжує розвиватися і збагачуватися вченнями, школами, іменами, а час — безстороній суддя — все і всіх поставить на свої місця. Навчальний посібник "Естетика" рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.
Анотація Передмова ЗмістЧастина І. Естетика і естетичнеРозділ I. Естетика як наука, її предмет і значенняТермін "естетика". Формування естетики як наукиПредмет естетики Естетика як філософська наука та її зв'язок з іншими науками Завдання естетики Література Розділ II. Естетичне: його обумовленість і сутністьОнтологізація естетичного. Естетичне як властивість природних речейЕстетичне як відношення Біологізація естетичного і деякі проблеми антропогенезу Естетичне як обумовлене працею Соціально-психічна сутність естетично-художнього Література Розділ III. Естетичне як потреба в духовній цілісності, гармонізації і свободіУтилітарне і безкорисливе. Користь і красаЕстетична потреба Естетичне почуття і естетичне переживання Естетичне і художнє Література Розділ IV. Основні естетичні цінностіЕстетичні цінностіЕстетичний ідеал Прекрасне і потворне Трагічне і комічне Трагічне Комічне Смак: естетичний і художній Література Частина II. Мистецтво як естетично-художній феноменРозділ V. Мистецтво як вид суспільної діяльностіПроблема початку професіоналізації художньої діяльностіМистецтво у системі суспільного виробництва Проблема специфічного предмета мистецтва Література Розділ VI. Мистецтво і реальністьПоняття "реальність". Об'єктивна і суб'єктивна реальністьХудожня реальність Мистецтво і природно-речове середовище Мистецтво і суспільна реальність Література Розділ VII. ХудожникХудожня діяльність як покликанняХудожній геній і талант Художник як суб'єкт творчості. Одержимість Художник як учасник історичного процесу і проблема його свободи Література Розділ VIII. Художнє освоєння і художнє узагальненняМистецтво як особливий спосіб освоєння світу. Мистецтво і наукаІстина і художня правда Мистецтво факту. Осторонення (очуждення) Відбір, обмеження, розширення Типізація як спосіб художнього узагальнення Художня ідеалізація Література Розділ IX. Дійсне і художнєХудожня умовністьДеформація як художній прийом Художній вимисел і уява (фантазія) Демонічне і чарівне Упізнавання і схожість Достовірність: предметно-речова і художня Твір мистецтва як кінцевий продукт художньої діяльності Література Розділ X. Суспільне призначення мистецтва і його субстанційні ціліСуспільне призначення мистецтва і його субстанційні ціліРозважально-гедоністична функція мистецтва Мистецтво як засіб гармонізації духовного світу людини Мистецтво як олюднення людини Мистецтво як засіб соціалізації і активізації Мистецтво як психологічний захист людини Мистецтво як засіб формування творчого потенціалу і задоволення потреби щастя Література Розділ XI. Естетично-художня культура в епоху науково-технічного прогресу і проблема її майбутньогоКультура як суспільно-історичне явище. Культура і цивілізаціяПрогрес і регрес Людина і її духовне життя в епоху науки і техніки Дилема — Прометей чи Орфей? Література |