Реклама на сайте Связаться с нами

Естетика

Сморж Л. О.

Навчальний посібник

Київ
Кондор
2009

На главную
Естетика відносно молода наука, якщо її порівнювати, наприклад, із філософією, яка рясніла школами й іменами ще за кілька століть до нашої ери. Як наука естетика відома з XVIII ст., а власне термін "естетика" (від грецького "estheticos" — відчуття, чуттєве сприйняття), ввів німецький філософ і теоретик мистецтва Олександр-Готліб Баумгартен (1714—1762) для позначення виділеного ним розділу філософії. Естетика зводилася у Баумгартена фактично до краси, яку він визначив як "досконалість чуттєвого сприйняття" і прирівняв до категорій етики і логіки — добра і істини, а також до мистецтва, яке, на його думку, є найвищим вираженням краси. І все ж насправді естетика бере початок не з Баумгартена; він, по суті, спираючись на значний історико-теоретичний досвід, зафіксував і закріпив його за естетикою як складовою філософського знання. Очевидно, першою історичною формою того, що згодом стало естетичним знанням, можна вважати міфологію. У філософських концепціях класичної античності естетичне знання вже набирає певної дії і самостійності. Піфагор, Сократ, Платон, та інші античні мислителі намагалися розкрити суть і природу естетичного, зокрема прекрасного, і висловили з цього приводу низку цікавих і глибоких думок. Середньовічна естетика сформувалася в нових історичних умовах, коли на зміну рабовласницькому суспільству прийшов феодалізм, а панівною формою свідомості і духовного впливу, зокрема в Європі, стала християнська релігія. Зовсім інше уявлення про естетичне сформувалося в епоху Відродження, естетична свідомість якої загалом має перехідний характер і містить у собі тенденції як античної і середньовічної, так і наступного етапу естетичної думки. У Новий час естетика зміщується у бік суб'єктивного вираження, започаткованого в епоху Відродження. У Російській імперії естетика розвивалася у XVIII ст. під впливом французького класицизму і Просвітництва, на початку XIX ст. — німецької класичної філософії і романтичної естетики. У радянський період естетика базувалась на положеннях К. Маркса (1818—1883) та Франца Марінга (Німеччина), Г. Плеханова (Росія) та інших. Як безальтернативна радянська естетика догматизувала деякі положення фундаторів марксизму або ж спрощувала його тлумачення. Можна зупинитися на такому визначенні: естетика — наука про естетичне в природі, суспільстві і в життєдіяльності людей. Естетика вивчає генезис і закономірності естетичного-художнього освоєння дійсності, формулює загальні принципи творчості "за законами краси", насамперед в мистецтві, вивчає механізми впливу її результатів на життєдіяльність людини. Естетика має свій предмет, який відрізняється від предмета будь-якої іншої науки, зокрема, філософії, етики, психології, соціології, теорії мистецтва тощо. Загалом, естетика як наука продовжує розвиватися і збагачуватися вченнями, школами, іменами, а час — безстороній суддя — все і всіх поставить на свої місця. Навчальний посібник "Естетика" рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.

Анотація
Передмова

Зміст

Частина І. Естетика і естетичне

Розділ I. Естетика як наука, її предмет і значення

Термін "естетика". Формування естетики як науки
Предмет естетики
Естетика як філософська наука та її зв'язок з іншими науками
Завдання естетики
Література

Розділ II. Естетичне: його обумовленість і сутність

Онтологізація естетичного. Естетичне як властивість природних речей
Естетичне як відношення
Біологізація естетичного і деякі проблеми антропогенезу
Естетичне як обумовлене працею
Соціально-психічна сутність естетично-художнього
Література

Розділ III. Естетичне як потреба в духовній цілісності, гармонізації і свободі

Утилітарне і безкорисливе. Користь і краса
Естетична потреба
Естетичне почуття і естетичне переживання
Естетичне і художнє
Література

Розділ IV. Основні естетичні цінності

Естетичні цінності
Естетичний ідеал
Прекрасне і потворне
Трагічне і комічне
Трагічне
Комічне
Смак: естетичний і художній
Література

Частина II. Мистецтво як естетично-художній феномен

Розділ V. Мистецтво як вид суспільної діяльності

Проблема початку професіоналізації художньої діяльності
Мистецтво у системі суспільного виробництва
Проблема специфічного предмета мистецтва
Література

Розділ VI. Мистецтво і реальність

Поняття "реальність". Об'єктивна і суб'єктивна реальність
Художня реальність
Мистецтво і природно-речове середовище
Мистецтво і суспільна реальність
Література

Розділ VII. Художник

Художня діяльність як покликання
Художній геній і талант
Художник як суб'єкт творчості. Одержимість
Художник як учасник історичного процесу і проблема його свободи
Література

Розділ VIII. Художнє освоєння і художнє узагальнення

Мистецтво як особливий спосіб освоєння світу. Мистецтво і наука
Істина і художня правда
Мистецтво факту. Осторонення (очуждення)
Відбір, обмеження, розширення
Типізація як спосіб художнього узагальнення
Художня ідеалізація
Література

Розділ IX. Дійсне і художнє

Художня умовність
Деформація як художній прийом
Художній вимисел і уява (фантазія)
Демонічне і чарівне
Упізнавання і схожість
Достовірність: предметно-речова і художня
Твір мистецтва як кінцевий продукт художньої діяльності
Література

Розділ X. Суспільне призначення мистецтва і його субстанційні цілі

Суспільне призначення мистецтва і його субстанційні цілі
Розважально-гедоністична функція мистецтва
Мистецтво як засіб гармонізації духовного світу людини
Мистецтво як олюднення людини
Мистецтво як засіб соціалізації і активізації
Мистецтво як психологічний захист людини
Мистецтво як засіб формування творчого потенціалу і задоволення потреби щастя
Література

Розділ XI. Естетично-художня культура в епоху науково-технічного прогресу і проблема її майбутнього

Культура як суспільно-історичне явище. Культура і цивілізація
Прогрес і регрес
Людина і її духовне життя в епоху науки і техніки
Дилема — Прометей чи Орфей?
Література